Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані
• В квітні 1979 року під час розмови з директором вказаного рудника Войтовичем Всеволодом Степановичем зводив наклепи на радянську дійсність, заявляючи, що в нашій країні нібито існує «беззаконня», радянський народ начебто «безправний», «заляканий», а КПРС начебто проводить антинародну політику.
• Під час лікування в хірургічному відділенні лікарні селища Транспортне Тенькінського району Магаданської області протягом серпня-жовтня 1977 року в розмовах з сестрою-господаркою Никифоренко Ніною Кирилівною систематично допускав наклепи на радянський спосіб життя, політику КПРС і радянський уряд. Зокрема твердив, що в нашій країні начебто відсутні демократичні права і свободи громадян. Органи радянської влади, за його словами, нібито «творять беззаконня». З ворожих позицій заявляв, що Україна в складі Союзу РСР начебто нерівноправна.
• Перебуваючи на лікуванні в тій же лікарні в червні 1979 року, під час розмов з мешканцем селища Омчак Тенькінського району Магаданської області Жеренковим Миколою Михайловичем зводив наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад, заявляв, що в нашій країні начебто відсутня свобода слова, друку, обмежуються права громадян і радянські люди нібито позбавлені елементарних людських прав, а також допускав наклепи на марксистсько-ленінське вчення.
Стус В. С. по суті пред’явленого йому обвинувачення будь-які показання дати категорично відмовився як в ході попереднього слідства, так і в судовому засіданні.
Незважаючи на це його вина в повному обсязі пред’явленого йому обвинувачення стверджується доказами, які добуті в ході попереднього слідства та судового засідання: документами, що приєднані до справи як речові докази, висновками криміналістичних експертиз, протоколами обшуків, виїмок і оглядів, показаннями свідків.
В судовому засіданні були досліджені документи, що приєднані до справи як речові докази:
• рукописний текст документу в вигляді «заяви» до Президії Верховної Ради СРСР від 10 грудня 1976 року;
• ксерокопія рукописного тексту документа під назвою «Відкритий лист до Івана Дзюби» та електрографічна копія цього ж документу, опублікованого в закордонному журналі «Визвольний шлях» організації українських націоналістів під заголовком «Відкритий лист В. Стуса до І. Дзюби» (т. 4 а. с. 123–124, 134, 137–141);
• рукописний текст в вигляді листа на 4 аркушах паперу, що починається зі слів «Дорога Михасю…» (т. 4 а. с. 15);
• електрографічна копія машинописного тексту листа Стуса до Лук’яненка від 9 листопада 1977 року та електрографічна копія поштового конверту, в якому Стус направив лист Лук’яненку (т. 4 а. с. 16–20, 125–126);
• рукописний документ в вигляді заяви Стуса В. С., що адресована «Члену Президії Верховної Ради СРСР…» на двох аркушах паперу (т. 4 а. с. 21);
• два рукописні документи в вигляді листів Стуса до Григоренка П. Г. Кожен з них починається словами «Уважаемый Петр Григорьевич…» (т. 4 а. с. 22, 23);
• рукописний текст документу в вигляді заяви Стуса до прокуратури УРСР від 18 листопада 1979 року (т. 4 а. с. 24–25);
• рукописний текст в загальному зошиті на 6 аркушах паперу, що починається словом «Бердяев», а закінчується «…и подчинило судьбу его Богу» (конверт з зошитом т. 4 а. с. 28);
• рукописний та машинописний тексти в вигляді віршів, що починаються словами: «Безпашпортний і закріпачений…», «Колеса глухо стукотять…», «Ось вам сонце, сказав чоловік…»
• рукописний текст, що починається зі слів «Існує тільки дві форми…»
• машинописний текст документа, що починається зі слів «Нещодавно в “Літературній Україні”…» (т. 4 а. с. 29–39);
• рукописний текст документа під назвою «Пам’ятка українського борця за справедливість (за волю)» (т. 4 а. с. 41, 42).
Із змісту перелічених документів, а також з протоколу огляду цих документів від 18 липня 1980 року (т. 5 а. с. 35–88) вбачається, що в них містяться наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад, вони мають ворожу спрямованість, а в останньому документі крім цього викладена конкретна програма боротьби проти радянської влади.
Рукописні документи, що знаходяться в томі 4 на аркушах справи: 11, 12, 13, 14, 21, 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 33, 41, 42, 123, 124, 125, 126, виготовлені власноручно Стусом В. С. Це стверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи (т. 4 а. с. 151–163).
Копію листа, що починається зі слів «Дорога Михасю…» з примірника зняли Кириченко С. Т. та її чоловік Бадзьо. Це стверджується висновком цієї ж експертизи. В судовому засіданні свідки Коцюбинська М. Х. та Андрієвська В. В., ознайомившись зі змістом вказаного листа, показали, що автором примірника був Стус В. С., який направив лист з місця відбуття ним міри покарання. Тоді ж вони знайомилися зі змістом цього листа.
Свідок Кириченко С. Т. відмовилася дати показання в судовому засіданні щодо долі вказаного документу. Але з протоколу її допиту, який писався нею власноручно на попередньому слідстві, вбачається, що автором досліджуваного документу є Стус В. С., а копія в нього була знята нею — Кириченко та її чоловіком Бадзьо. Протокол допиту свідка Кириченко було оголошено в судовому засіданні.
Інші документи в вигляді машинописних документів, що досліджувались в судовому засіданні, були виготовлені машинкою, що належала Стусу В. С., що також вбачається з висновку експертизи.
Документи, що були предметом дослідження в судовому засіданні, Стус В. С. зберігав вдома. Вони в нього були вилучені під час обшуку 14 травня 1980 року, що вбачається з протоколу обшуку від 14–15 травня 1980 року (т. 4 а. с. 25–32, 34).
Про те, що Стус В. С. протягом тривалого часу займався антирадянською агітацією та пропагандою в усній формі, поширюючи злісні вигадки, що порочать радянський державний та суспільний лад, засвідчили в судовому засіданні Сірик М. І., Баннікова А. М., Шаріпов Р. Г., Русов Є. К., Голубенко В. В., Шаврій І. Н., Радевич Є. В., Ковальова С. Г., Жеренков М. М. Це також вбачається з протоколів свідків: Никифоренко А.
