Похід Болбочана на Крим - Борис Монкевич

На Харків вирушили головні сили по лінії залізничного шляху. На Лозову були направлені 1-ший Дорошенківський полк з кінно-гірським дивізіоном і гарматами.

Вони мали завдання зайняти Константиноград і просуватися на Лозову і перетяти там шлях на Харків, не даючи більшовикам евакуювати міста в цьому напрямку.

Піхота з Полтави вирушила на Харків поїздами, пустивши попереду два бронепотяги, захоплені у ворога перед ст. Коломак.

Ворожі бронепотяги пробували затримати наступ, але мусіли відійти, попсувавши залізничний шлях.

Перед стацією Водяною ворог знова пробував затримати наступ, але втратив при цьому два бронепотяги і багато полонених. більшовики відійшли на лінію Максимівка-Ковяги-Валки, яку завчасу закріпили. Ця лінія була взята досить легко обходом Валок і виходом на зади ворога. Більшовики відійшли на головну свою лінію Мерчик-Огульці-Мерефа. Ця лінія мала окопи і була головною лінією оборони харківського залізничного вузла. Мала багато артилерії і технічних засобів.

Але після поразки під Ромоданом, що рішило долю Лівоберіжжа, більшовики не мали вже тої завзятости і тої певности.

2-гий запоріжський полк за допомогою броневих машин у ніч з 3 на 4 цвітня вдерся на ст. Огульці, не дивлячись на спустошення від гармат на бронєпотягах ворога, котрі користувалися тим, що залізниця проходила вздовж лінії укріплень і вони вільно по ній пересувалися.

Ранком 4 цвітня автопанцирний дивізіон разом з піхотою, посадженою на самоходи і кіннотою вдерлися на стадію Люботин. А тимчасом частина кінноти з автопанцирником порвалася на зади ворога й зірвала залізничний шлях між Люботином і Харковом. (Схема 5).

Більшовики, не підозріваючи цього, в поспішному відступі з Люботина налетіли на це місце і цілий їх потяг звалився під укіс, загороджуючи так шлях другим ешелонам. Більшовики втекли панічно, залишаючи ешелони.

На стації Люботин через те, що був підірваний залізничний шлях, до рук українського війська дісталася величезна кількість військового майна. Одних броневих авт захоплено аж 7 штук. Ця добича остаточно доставила все необхідне для дивізії.

Тут були гармати, броневики, аеропляни, радіостації, одяг, провіянт і т. і.

Після захоплення ст. Люботин, Болбочан, бажаючи спасти величезні склади військового майна в м. Мерефі від грабунку і Німців, післав туди відділ, який захопив їх під свою охорону.

В ешелонах більшовиків знайдено багато постріляних і порізаних коней, яких більшовики в паніці не могли вивантажити, а щоб не дістались вони до рук Запоріжців, то вони їх помордували.

В одній із кімнат Люботинської стації знайдено багато людей арештованих більшовиками і присуджених на розстріл. Несподіваний наскок Запоріжців урятував їм життя. Всі визволені від більшовиків вступили в ряди Запоріжців. Біля криниці лежало багато трупів замучених більшовиками людей, переважно офіцерів.

А тимчасом Запоріжці продовжували наступ на Харків і рано 6 цвітня його зайняли.

Більшовики відійшли на нову лінію Лозова — Словянськ-Ново-Астрахань, на захист Криму й Донецького водозбору.

В Люботині більшовики пробували забити полк. Болбочана. З цією метою залишили в місті багато своїх агентів., котрі мали вступити до рядів запоріжської дивізії і при нагоді забити полковника Болбочана. Цей намір почали вони здійснювати ще в Полтаві. Тут вступило в дивізію три сестри жалібниці, з котрих одна видавала себе за дочку генерала Келєра. Потім вияснилось, що це були большевицькі агенти, які постійно піддержували звязок з більшовиками. Їх дуже скоро розшифрували, але не чіпали до самого Люботина, з метою розкрити цілу шпигунську організацію. В Люботині цілу шайку арештовано.

В мент арешту двох більшовиків — матросів, які раніш видавали себе за старшин, стріляли до Болбочана, але невдачно: поранили тільки двох старшин комендантської сотні.

В паперах одібраних арештованим найдено багато цікавого матеріялу що до характеристики шкідливої для держави роботи таких соціялістичних діячів, як Винниченко, Шинкар і Ко, які, як стверджено на підставі листування заарештованих, підтримували звязок з більшовиками.

Крім того знайдено багато агітаційної літератури.

Всіх арештованих разом з паперами відправлено в Київ до розпорядження Урядові.

Богданівський полк, який був у резерві, з огляду на успішну акцію головних сил, не потребував приймати в ній участи і так не вигружався з вагонів аж до самого Харкова.

Одночасно з вступом Запоріжців до Харкова, вступили там і німецькі частини, які наступали в напрямку Конотоп-Суми-Богодухів-Люботин.

Константиноградська ґрупа складалася з слідуючих частин: з 1-го запоріжського полку, кінного Гордієнківського полку, кінно-гірської батерії, інжинірного відділу. Крім того до ґрупи мав прилучитися і 3-й Гайдамацький полк, по прибуттю з Київа.

Команду групою доручено полковникові Петрову.

Загальне ведення Харківською і Константиноградською Групами було в руках отамана Натієва.

Константиноградська ґрупа мала своїм завданням переслідувати ворога, здобута Константиноград і Лозову та в Лозовій чекати дальших розпоряджень.

Група полковника Петрова, маючи на чолі кінноту, без усяких перешкод 4 цвітня наближилася до ст. Карлівка, яку здобуто після недовгого бою.

На стаціях Селещино і Карлівка захоплено багато гарматніх набоїв.

В цей час частини третьої більшовицької армії Лазарева зосередилися біла ст. Лапна й перейшли в протинаступ, розпочавши обхід з боку села Орчеково. (Схема 6).

Завязав з ними бій Гордієнківський полк, дві сотні якого поступали від Карлівки вздовж залізниці, одна на правому крилі і одна на лівому.

Правокрилова сотня, зустрінувши на свойому шляху частини ворога, які йшли в обхід від Орчеково, розбила їх і пігнала.

За допомогою підійшовшого пізніше Дорошенківського полку більшовиків вибито зі ст. Лапна й вони відступили на Константиноград, який захопили Запоріжці просто з наскоку.

Не вдержався ворог і в Лозовій, яку захопила кіннота.