Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

Характер повреждения: закрытый перелом пяточных костей.

Когда и кем было проведено расследование несчастного случая: комиссией по соцстраху.

Подписи лиц, проводивших расследование

(подпись)

(подпись)

20 августа 1977 г.

Копия верна

Начальник отдела кадров рудника им. Матросова

(подпись)

№ 1774/341 и № 1532/247

больного СТУС В. С. 1938 г. рождения

Больной СТУС В. С. впервые поступил в хирургическое отделение Транспортинской больницы 21.08.77 г. по поводу бытовой травмы, диагноз при поступлении клинический: закрытый оскольчатый перелом обеих пяточных костей. В хирургическом отделении больному была сделана рентгенография обеих пяточных костей. Проводилась консервативная терапия: наложены циркулярные гипсовые повязки типа «сапожок», получал обезболивающие вещества, антигистаминные препараты, стимулирующие терапию, витаминотерапию, переливалась одногруппная донорская кровь. После снятия гипсовых повязок получал физиотерапевтическое лечение.

В удовлетворительном состоянии 18.10.77 г. больной был выписан на амбулаторное лечение. Находясь на амбулаторном лечении, больной самовольно снял гипсовые повязки раньше положенного срока. 07.06.79 г. СТУС В. С. повторно поступил в хирургическое отделение больницы Транспортный после диспансерного осмотра по поводу посттравматического артрозоартрита левого голеностопного сустава в стадии обострения. В отделении больной получал парафиновые аппликации на оба голеностопных сустава, электрофорез с калий иод, чередуя с ДДГ.

Из сопутствующих заболеваний у больного признаки болезни оперированного желудка, по поводу чего больной получал 40 % глюкозу внутривенно, витаминотерапию, алоэ; больному переливались белковые кровезаменители. Больной получал индивидуальный стол. Больной был обследован рентгенологически. На рентгеноскопии желудка: культя желудка по типу Бильрот-1, проходимость анастомоза хорошая.

Больному сделаны биохимические анализы крови, консультирован гастроэнтерологом. За время пребывания в отделении состояние больного улучшилось: исчезли боли в области голеностопного сустава, улучшился аппетит, нормализовался сон, больной прибавил в весе.

В хорошем состоянии 21.06.79 г. выписан домой. Трудоспособность восстановлена. За время пребывания в стационаре претензий к лечению и уходу больной не предъявлял.

Главврач

Л. А. Ильина

Форма № 25

о состоянии здоровья заключенного

Стуса Василия Семеновича

Содержащийся в следственном изоляторе КГБ Украинской ССР заключенный Стус В. С., в возрасте 1938 г. р., жалоб на здоровье не предъявляет. В 1975 г. — резекция желудка (язвенная болезнь)

Объективные данные осмотра: общее состояние удовлетворительное

З/к: высокого роста, правильного телосложения, пониженного питания

Кожные покровы: чистые, обычной окраски

Язык: влажный, слегка обложен беловатым налетом

Пульс: 72 уд. в мин., удовлетворительного наполнения и напряжения

Сердце: тоны ясные, ритмичные

АД: 130/75

В легких: везидыхание

Живот: обычный, мягкий, не напряжен, небольшая чувствительность при глубокой пальпации в эпигастральной области. Печень и селезенка не пальпируются. Толстый кишечник обычных свойств.

Состояние после резекции желудка: (прочерк)

Врач

(підпис)

21/IX-80 г.

Три заяви Василя Стуса

На захід продісталися три заяви українського літератора Василя Стуса, який тепер перебуває на засланні в Магаданській області, після закінчення ув’язнення в таборі сурового режиму. Ці заяви написані ще влітку 1976 року, і вони ілюструють шовіністичні настрої пануючої російської імперіялістичної верстви СССР супроти української літератури.

Василь Стус народився 1938 року в селі Рахнівка, Вінницької області. Після закінчення Донецького педагогічного інституту служив в армії, потім працював викладачем, шахтарем, газетним робітником, а від 1965 року був аспірантом в Інституті літератури АН УССР. Був членом комсомолу. Під час відлиги Стус друкувався на сторінках советської преси. 12 січня 1972 року Стуса арештували, а 7 вересня 1972 року закритий суд в Києві засудив його на 5 років таборів і 3 роки заслання.

«До президії Верховної Ради СССР

Заява

Я боровся за демократизацію — а це оцінили як спробу звести наклеп на советський лад; мою любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української культури закваліфікували як націоналізм; моє невизнання практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, беріївщина та інші подібні явища, визнали як зокрема злобний наклеп. Мої вірші, літературно-критичні статті, офіційні звернення до ЦК КП України, Спілки письменників і до інших офіційних органів сприйняли як докази пропаганди та агітації.

Слідство і суд насправді перекреслили всі мої надії на будь-яку участь в літературному процесі, надовго позбавили мене прав людини. Усю мою творчість — поета, критика, перекладача, прозаїка — поставили поза законом; увесь мій 15-річний дорібок сконфіскували і напевно в більшості вже знищили.

В ув’язненні я зазнав ще більшого пониження. Згнітивши серце, я довго стримував себе від природного кроку — відмови від громадянства, сподіваючись, що в найближчому часі буде привернене моє правне становище моїх друзів неволі, а прийнятий курс загострення політичного клімату буде зревізований — хоч би тому, що він наявно безперспективний. Виявилося, що я помилявся. Репресії 1972 року показали, що в дискусії з українськими патріотами влада не знайшла переконливіших аргументів, ніж застосування сили. А таборові умови переконують в тому, що розмір застосування тієї сили не має меж».

Лист Стуса кінчається такими словами:

«Сьогодні я прийшов до висновку, що мене свідомо звели на становище одиниці — власности КГБ. Крім того, в СССР бути українським патріотом — просто заборонено, а в такій ситуації мені на все життя гарантують опіку органів розшуку.

Таким чином, я заявляю: залишатися підданим СССР я більше не вважаю можливим для себе і тому прошу виселити мене за границі країни, в якій мої права людини нахабно знехтовані.

Рішитися на такий