Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

Допит почато о 15 годині 25 хвилин

Закінчено о 17 годині 40 хвилин

«…Ознайомившись 14 липня ц. р. з матеріалами криміналістичної експертизи, я виявив бажання дати пояснення, які стосуються обставин отримання рукописних документів, що підлягали експертному дослідженню в ході цієї експертизи.

…документи я одержав від своєї знайомої, мешканки міста Києва Світличної Надії… щось наприкінці 1976-го чи, можливо, на початку 1977 року… Світлична розповіла мені про своє життя… Коли мова зайшла про табірне життя осіб, які відбувають покарання за скоєні ними державні злочини, і я сказав, що цікавлюсь документами на цю тему, Світлична повідомила мене, що в неї є переписана від руки «табірна пошта», але вона їй ні до чого і через це Світлична має намір її знищити. Я попросив віддати цю «пошту» мені… Через день, а можливо більше, ми зустрілись на бульварі Лесі Українки, і Світлична передала мені пакунок з документами… Світлична поставили умову, що я повинен одразу ж передрукувати ці документи, а рукописні примірники знищити.

…Після одержання від Світличної документів я спочатку взявся їх переписувати, вирішивши, що краще буде їх не передруковувати, а переписати власною рукою… Я переписав лише … документи, які починаються словами: «Відкритий лист до Івана Дзюби…»

Всі перелічені документи я одержав від Світличної Надії, зберігав їх у себе вдома… в березні 1980 року я попросив дружину віднести торбинку, в якій знаходились перелічені вище документи, до Солов’я Василя… Під час обшуку в квартирі Солов’я усі ці документи разом з торбинкою були вилучені…»

Протокол я прочитав, він записаний правильно. Доповнень та зауважень не маю.

(підпис)

Шевченко

Старший слідчий слідчого відділу

КДБ УРСР — капітан (підпис) Банєв

З оригіналом згідно: Ст. слідчий Слідвіддіду КДБ при РМ Української РСР капітан

Бойцов

Ценное 5 руб.

АВИА

250019

Чернигов — 19,

Рокоссовского, 41-б, кв. 41

Лукьяненко Льву Григорьевичу

686071

с. Матросова,

Тенькінського р-ну

Магадан. обл.

до вимоги В. Стус

17. VI.77 р.

Мій Київ по-старому мовчить. Правда, дістав листа од Михайла Г. з прекрасними книжками (Укр. одяг, Шевченківський словник). Але що там на Україні — не знаю. Чомусь мене старанно ізолюють од неї. Днями (15.VI) прийшли мої рукописи з ГБ (11 зошитів) — по них, здається чортиська топталися чобітьми — брудні й піддерті, зім’яті. Ґвалтували, мабуть, мою Музу, песиголовці.

Чекаю на приїзд дружини (має бути десь от-от). Тимчасом застудився добре (вічна мерзлота штольні — але руки грабіють, а по штрекові — вітер загонистий, а стане мокрий чуб — от і ханачки): чи пневмонія, чи бронхіт. То вилежую боки — під п’яні окрики, верески, вилучання бітлових платів.

Трохи не розумію, Левку, чому переривається листування у вас, старих в’язнів — межи собою. Хіба то годиться, га?

Напишіть мені за Укр. Гром. Групу сприяння, як стоїть справа у недавніх в’язнів — чотирьох. Кому це дали 15 літ (П. Рубанові?), а кому 8? За що?

Мирослав М. був написав до мене. Його прізвища я не знав, а тому не надто квапився з відповіддю. А тепер — пізно. Дуже шкода.

Пишіть мені лише цінні листи (крадуть їх, але рідше, ніж рекомендовані: ці всі йдуть — гамузом цілим — у ГБ).

Уклін Вашій дружині.

Коли маєте які новини від хлопців-в’язнів (точніше про них) — перекажіть. Я ж дістав од них лише два: од Є. Сверстюка і М. Хейфеця (літерат із Ленінграда). А новини, як відомо, з шатрів ідуть не через листи.

Думаю позивати адмін-цію ЖХ 385 за те, що завдала мені стільки фізичних тортур. Позиватиму і вид-во «Рад. письменник», що не повертає збірки віршів.

Най щастить.

На 19-й зоні — 100-денний піст.

Василь Стус

по кримінальній справі № 47

по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича

за ст. 62 ч. І КК УРСР.

12 січня 1972 року в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи відносно бельгійського громадянина Ярослава Добоша у Стуса В. С. було проведено обшук, під час якого вилучено рукописні та машинописні тексти антирадянського наклепницького змісту.

На підставі цих матеріалів 13 січня 1972 року проти Стуса порушено кримінальну справу.

13 січня 1972 року Стуса затримано як підозрюваного, а 15 січня відносно нього обрано міру запобіжного заходу-тримання під вартою.

Проведеним по справі попереднім слідством встановлено, що Стус на ґрунті націоналістичних, ворожих радянському суспільству переконань, з метою підриву та ослаблення Радянської влади на протязі 1963–1972 років виготовляв, зберігав та розповсюджував антирадянські документи, в яких зводяться наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. З тією ж метою проводив антирадянську агітацію в усній формі.

В період 1963–1972 років написав і зберігав у себе 14 віршів антирадянського змісту, в яких зводить наклепи на радянський державний і суспільний лад, порочить радянську дійсність.

У віршах «Доволі! Ситий вже…», «Безпашпортний, закріпачений в селі конає…», «Опускаюсь — ніби піднімаюсь…» він змальовує життя радянських колгоспників як життя «рабів і кріпаків».

Так (…) у вірші «Доволі! Ситий вже» ним записано таке:

…А мій безпашпортний народ

Конає на колгоспній вахті.

У вірші «Безпашпортний, закріпачений…» він наклепницьки твердить: