Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій

з ними по-батьківськи, так і при його наступнику — полковникові Маташічу. У жовтні 1914 р. П. Кватернік виступив ініціатором і організатором партизанських стеж УСС у запілля ворога. Та через наступ російських військ задум вдалося реалізувати лише частково. Михайло Колодзінський у праці "Українська воєнна доктрина" високо оцінив професійні якості П. Кватерніка. У 1918 році очолював австрійську військову місію, яка керувала формуванням і підготовкою 1-ї козацької стрілецької дивізії (сірожупанників). Після проголошення 10 квітня 1941 р. його братом генералом С. Кватерніком незалежної хорватської держави стає військовим командантом міста Криквениці та проголошує незалежність у цьому місті.

Призначений командувачем Північними військово-морськими силами Хорватії. Загинув того ж дня в сутичці з моряками військово-морського флоту Югославії. Тіло П. Кватерніка перевезено до Загреба і поховано там 15 квітня 1941 року.

КЕВЕШ ФОН КЕВЕШГАЗА Герман (30.03.1854, м. Темешвар, Угорщина — 22.08.1924, Відень, Австрія). Військовий діяч, командувач 7-ї армії (із 20.10.1916), Верховний головнокомандувач австро-угорської армії (3.11–20.12.1918); військове звання — генерал-фельдмаршал австро-угорської армії.

Один із кращих австро-угорських полководців Першої світової війни. Барон. Син генерала. Протестант. Отримав вищу військову освіту. Один з наймолодших полковників австро-угорської армії. Із серпня 1912 р. у ступені генерала очолив 95-й Галицький піхотний полк, в якому переважну більшість становили українці. Влітку 1914 року групу Кевеша у спішному порядку скеровано на галицький фронт для прикриття дністровської лінії оборони. Група успішно діяла під час весняної і осінньої кампанії в Галичині. Спричинився до окупації Сербії, Чорногорії та Албанії (осінь 1915) і розгрому італійських військ у Тіролі (1916). Нагороджений німецьким орденом "За заслуги". В липні 1916 р. армію Кевеша скерували за Дністер. Проти ночі на 16 липня його армія відступила по всьому фронту. 25 липня росіяни прорвали розташування армії Кевеша під Станіславом і захопили м. Тлумач. Спроба Кевеша контратакувати наштовхнулась на спротив німецького командування, яке наполягало на відступі.

До складу 7-ї армії Кевеша входила деташма майора Русса, ударною силою якої була Гуцульська сотня УСС. Кевешу були підпорядковані І та XI австро-угорські армійські корпуси, а також німецькі — XXV резервний і Карпатський корпуси. Армія Кевеша брала участь у розгромі й окупації Румунії, подальших боях за Карпати. У травні 1919 р. відмовився від пропозиції стати на чолі "білих" угорських військ, заявивши, що в політику не вв'язується. Після війни жив у Відні і Будапешті. Член Магнатської палати Угорського рейхстагу.

КІКАЛЬ Франц (Франтішек) (? Брно, Австро-Угорщина — 1.07.1917, с. Конюхи, нині Козівського р-ну Тернопільської обл.). Військовий діяч; комантант Вишколу (кін. 1916) та Легіону УСС — полку УСС (02.1917), куреня (17.03. — 1.07.1917); військове звання — підполковник австро-угорської армії.

Чех. У 1914 — 1916рр. служив у 24-му (Коломийському) піхотному полку австро-угорської армії. За словами Осипа Думіна, Кікаль "хоч ставив до стрільців великі вимоги, то дбав про них і поводився людяно, а що найважніше, старався зрозуміти національні почування довіреного йому стягу".

В битві під с. Конюхи на Бережанщині отримав смертельне поранення (був знеславлений московським багнетом). За іншими даними, потрапив до російського полону, де загинув.

Стрільці характеризували його як вимогливого, дбайливого, людяного командира.

КІЯЩУК Микола Васильович (1893, с. Москалівна Косівського пов., нині в межах м. Косова Івано-Франківсько! обл. — ?). Санітар-стрілець 2-ї сотні УСС.

КОВАЛИК Тадей (1895, с. Далешів Городенківського пов., нині с. Далешеве Городенківського p-ну Івано-Франківської обл. — ?). Військовий і громадський діяч; військове звання — лейтенант австро-угорської армії (четар УСС).

Механік. До Першої світової війни — активний діяч Львівської повітової "Січі" і товариства "Українські січові стрільці" уЛьвові. В Легіоні УСС від 1914 року.

Поранений у боях на горі ЛНеоні у вересні 1916 року.

КОВАЛЬЧУК Володимир. Кошовий Косівського коша Січових стрільців (з 2.08.1914).

КОНИК Лев. Хорунжий УСС.

КОНИК Н. Булавний сотні УСС. Напевно, йдеться про Коника Николу (Миколу) — кіннотника-одчайдуха формації R Камінського, інструктора Вишколу УСС (літо 1917).

КОССАК Іриць Йосипович (7.03.1882, м. Дрогобич, нині Львівської обл. — 3.03.1939, Москва, СССР). Військовий і громадський діяч, учитель; командир 2-го куреня УСС, командант Легіону УСС (01. - 03.1915), 1-го полку УСС (22.08.1915 -15.03.1916), заступник командира, командант Вишколу УСС (1917, 1918), командувач українських військ у Львові (11.1918), командир III корпусу УГА, начальник її запільних частин (1918, 1919); військові звання — старшина запасу австрійського війська, отаман УСС, полковник УГА.

Організатор товариства "Украінські січові стрільці" на Дрогобиччині. В Легіоні УСС із серпня 1914 року. На початку 1920-х pp. — у таборі для інтернованих у м. Ліберці в Чехо-Словаччині, згодом — в Австрії та на Закарпатті. В 1924 р. переїхав в УССР Викладав українознавство у школі червоних старшин у Харкові.

1931 року арештований. Страчений.

КРАВС (КРАВЗ, КРАУС) О. (? —?). Лейтенант австро-угорської армії (четар УСС). У Легіоні від 1914 року. Потрапив у полон у бою під Лісовичами на Болехівщині 29 травня 1915 року.

КРЕНЖАЛІВСЬКИЙ (КРЕНЖАЛОВСЬКИЙ)Дмитро(1891–1946, Бельгія). Військовий діяч, видавець; командант Легіону УСС (07 —

08.1917), книготоргівець, видавець часописів "Будяк" і "Кіно"; військові звання — поручник УСС, старшина УГА.

Відряджений до УСС із 35-го полку крайової оборони австро-угорської армії. Активний учасник українсько-польської війни 1918–1919 pp. 1 листопада 1918 р. Начальна команда доручила Дмитрові Кренжаловському виїхати до Києва і просити Гетьмана України П. Скоропадського допомогти українському галицькому війську в заснуванні власних військово-повітряних сил. Спогади Д. Кренжаловського про цю поїздку були видрукувані в календарі "Український інвалід" за 1937 рік підзаголовком "Перший Летунський Полк УГА". Прибувши до Києва, Кренжаловський відвідав Миколу Садовського, якому й розповів про причину свого приїзду. Невдовзі Садовський організував Кренжаловському зустріч з міністром закордонних справ Дмитром Дорошенком, який влаштував аудієнцію у гетьмана. Павло Скоропадський пообіцяв зробити все, що буде в його силах, зазначивши, що "це загальноукраїнська справа". Відтак осередком зародження збройно-повітряних сил