Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій
ДАЛЕКУРАК(? — літо 1915, с. Маркова, нині Монастириського р-ну Тернопільської області). Вістун УСС. Загинув від московської кулі.
ДУДИНСЬКИЙ Роман (18.03.1880, с. Луб'янки Збаразького пов. — 14.07.1920, м. Кожухів, РСФСР). Військовий діяч, інженер; командир 1-ї сотні, 1-го куреня УСС (1914–1917), командант Коша УСС (1919, 1920), командир II (Коломийської) бригади УГА (1919); військові звання — поручник австро-угорської армії (сотник УСС), майор УГА.
Закінчив німецьку гімназію (1898) і Львівську політехніку (1906). Працював інженером у Боснії (1907–1908), потім у Міністерстві публічних робіт у Відні. В УСС від вересня 1914 року, приділений як старшина австрійської армії. У 1914–1916 pp. сотня Дудинського відзначилася підчас боїв у районі Стрия, с. Синьовидного і гори Маківки у Карпатах та над р. Стрипою. Поранений у бою на горі Лисоні (03.09.1916).
Потрапив у більшовицький полон у Києві. Загинув у концтаборі під Москвою.
ЕРЛЕ Альфонс (EHRLE Alfons) (1888 —?). Військовий діяч, комадир Гуцульської сотні УСС (10–12.1916), начальник штабу Начальної команди УГА (кін. 1918), 1-й квартирмейстер УГА, начальник штабу І корпусу УГА; військові звання — Генерального штабу майор австро-угорської армії, отаман (майор) УГА.
Німець. У листопаді 1918 р. перейшов на службу в УГА. Разом з Михайлом Омеляновичем-Павленком та Євгеном Мишківським творив Галицьку армію. Член делегації УГА на переговорах з Добровольчою армією у Жмеринці (листопад 1919). В лютому — квітні 1920 р. змушений служити в ЧУГА. Наприкінці квітня разом з Ю. Головінським і О. Луцьким став ініціатором переходу ЧУГА на бік Армії УНР. Восени 1920 р. разом з іншими старшинами УГА інтернований у польському таборі в Тухолі (неподалік Данціга), звідки втік. Жив у Австрії.
ЗАКЛИНСЬКИЙ Богдан Романович (09.08.1886, Станіслав, нині Івано-Франківськ — 12.04.1946, м. Львів). Військовий і освітній діяч, публіцист, фольклорист, літературознавець, педагог; співробітник комісаріату УСС при губернському старостві в Кам'янці-Подільському (з 07.1918); військове звання — підхорунжий УСС.
Перебуваючи з осені 1916 р. на Волині як відпоручник УСС, вчителював та причинився до видання букваря і таких видань: "Матірне Слово", "Читанка для чемних діточок", "Читанка для волинських дітей" (м. Володимир-Волинський, 1917). В УСС перебував також і рідний брат Богдана — Ростислав (1887–1974). Разом із ним був одним із співавторів "Антольогії стрілецької творчости" (1918). Вчителював у Велико-бичківській та Ясінянській громадських школах на Закарпатті (з 20.08.1925). Засновник Пласту в Бичкові (14.10.1923) та Ясені (10.9.1925). Депортований із Закарпаття чехословацькою владою (1927). Автор популярних краєзнавчих видань ("Опис рідного краю", "Мала географія України"), шкільних підручників, праць і статей з педагогіки ("Історія українського виховання", "Методика усного і письменного стилю для всіх шкіл" й ін.). Іменем братів Заклинських названо вулицю у Львові.
ЗІТИНЮК (ЗІТЕНЮК) Василь (1886, с. Жаб'є, нині смт Верховина Івано-Франківської обл. — 8.05.1915, с. Лавочне, нині Сколівського р-ну Львівської обл.). Стрілець 4-ї сотні 2-го куреня УСС. У Легіоні від 2 вересня 1914 року. Брав участь у походах на Сваляву, Вербяж, Дрогобич, Бескид, Хуст, Головецьке, Грабівець і Маківку. Поранений під час боїв на горі Маківці 1 травня 1915 року в живіт і руку. Помер у муках.
ІВАНИЦЬКИЙ. Військовий діяч; військове звання — хорунжий УСС.
Тяжко поранений 29 липня 1917 р. над р. Збруч біля с. Збриж, нині Сокиринської сільради Чемеровецького району Хмельницької області.
Йдеться або про Іваницького Степана (1898, село Гірне Стрийського пов.), або про Іваницького Сократа Омеляновича (1897), правника (на світлині). Обидва згодом — поручники.
ІВАНОВИЧ Осип (? Буковина —?). Лейтенант австро-угорської армії (четар УСС). У жовтні 1916 р. відряджений до Легіону із 41-го (чернівецького) піхотного полку (згідно з іншими даними, з 36-го п. п.). З Гуцульською сотнею УСС прибув 4 листопада 1918 року з Чернівців до Львова, брав активну участь в українсько-польській війні 1918–1919 pp.
ІВАНЧУК Олекса (18.03.1882–1920). Хорунжий УСС. Громадський діяч, учитель, фольклорист, етнограф, публіцист; член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (1909), курінний Косівського коша Січових стрільців (серпень 1914), командант обозу 1-го куреня УСС (вересень 1914), співробітник збірної станиці УСС у Львові. З листа О. Іванчука (із с. Тростянець Рожнівського повіту) від 7 червня 1909 р. до Івана Франка видно, що автор допомагав І. Франкові збирати приповідки зі Снятинщини.
КАМІНСЬКИЙ Роман (? — 1.07.1917, с. Конюхи, нині Козівського p-ну Тернопільської обл.). Військовий діяч; командир відділу кінноти УСС (02.1915); військове звання — поручник австро-угорської армії.
1914 року у Славську очолив "відділ стрілецької кінноти при кавалерійському дивізіоні мадярського сотника Фаркаша, великого друга українців та стрілецтва. Стрілецька кіннота вже в карпатській кампанії здобула добру славу та чимало відзначень". Відділ під керівництвом Романа Камінського відзначився в бою з переважаючими силами російської кавалерії біля с. Брикуличі над р. Стрипою (3.09.1915, Тернопільщина). Загинув у бою на Бережанщині.
КВАТЕРНІК Петер (KVATERNIK Milutin Petar) (1882? м. Криквениця, Австро-Угорщина — 10.04.1941, м. Криквениця, Хорватія). Військовий і державний діяч; шеф штабу 129-ї бригади австро-угорських військ групи Петера Гофмана; військові звання — сотник (капітан, поручник) Генерального штабу австро-угорської армії, поручник (полковник?) Армії УНР, майор (полковник?) Югославської армії, генерал Збройних сил Хорватії (1941, посмертно).
Хорват. Онук Євгена Кватерніка (1825–1871), керівника збройного повстання в Хорватії, поборника історичних прав хорватів. Брат маршала Славка Кватерніка (1876–1947). Виконував обов'язки як при першому комендантові 129-ї бригади генералові Дирді (Дрді), який полюбив Січових стрільців і поводився
