Гуцули у Визвольній боротьбі - Михайло Іванович Горбовій

"Учительській громаді", "Педагогічному товаристві", пропагував ідеї товариства "Відродження". Організатор першого пластового гуртка в рогатинській гімназії (1913). В УСС служили і два рідні брати — Йосип та Володимир. Активний учасник Листопадового зриву в Галичині (1918). У середині жовтня 1918 р. делегований від УСС до складу Українського гетьманського військового комісаріату, що діяв у Львові. Учасник українсько-польської війни 1918–1919 років. У грудні 1919 р. очолював ревком УГА у Вінниці, брав участь у створенні ЧУТА. З кінця 1920 р. — інспектор шкільної секції при Київському губернському комісаріаті народної освіти. 1922 року повернувся до Тернополя, де працював директором дівочої гімназії "Рідна школа" (1922–1939). Засновник гімназійного 32-го Пластового куреня юначок ім. О. Пчілки. Командант 6-ї Подільської пластової округи. Разом із М. Горбовим — член-засновник 1 пластового сеніорського куреня ім. Степана Тисовського (від квітня 1930). Пластовий псевдонім "Незламний Граб". За українську діяльність переслідувався польською владою. З приходом більшовиків у 1939 р. переїхав до Сянока, де працював інспектором народних шкіл Сяноцької округи, а відтак шкільним референтом УЦК у Кракові (1940–1941). Організаційний референт УНО в Берліні (січень — вересень 1941). 1944 року переїхав до Відня, де очолював Українську гімназію, згодом вчителював у Лінці (1944–1945). Крайовий комендант Пласту в Австрії (1945–1947). Учитель гімназії в Міттенвальді, Німеччина (1947 — 11.1949). Восени 1949 р. переїхав до США, де організував і очолив видавничий коопертив "Червона Калина". Вчителював в українських школах. Голова Братства УСС. Автор численних публікацій з історії Визвольних змагань, зокрема монографій "Організація і духовний зріст Українських Січових Стрільців" (Філадельфія, 1955), "Останній акт трагедії Української Галицької Армії" (Нью-Йорк, 1958), "Полковник Василь Вишиваний" (Вінніпег, 1965).

ГЛУШКО Степан (1893, м. Джурів Снятинського пов., нині Снятинського p-ну Івано-Франківської обл. — після 16.12.1935). Військовий діяч, учитель; командант чети УСС, військові звання — четар австро-угорської армії, підполковник Армії УНР. Студент Чернівецького університету. В УСС із 1914 року. Учасник багатьох боїв у Карпатах і на горі Лисоні. Відзначений медаллю "За хоробрість". Як підхорунжий 1 — го куреня УСС взимку

1916 р. закінчив старшинську школу біля с. Славятин (нині Бережанський р-н Тернопільської обл.). 16 вересня 1916 р. поранений на Диких Ланах. Член комісаріату УСС у Кам'янці-Подільському для допомоги в організації шкільництва та заснуванні інших культурно-освітніх установ, а також для захисту інтересів населення. Після війни працював учителем та директором Української приватної жіночої гімназії в м. Станіславі. Емігрував до США.

ГОЛИНСЬКИЙ Гриць Васильович (19.03.1895, с. Березів Вижній Печеніжинського пов., нині Косівського p-ну Івано-Франківської обл. — червень 1941, Станіслав, нині Івано-Франківськ). Військовий діяч; старшина Гуцульської сотні УСС (1917), командир Гуцульського куреня УГА (1918–1919); військові звання — четар УСС (1916), поручник УГА.

Двоюрідний дід сотенного УПА Мирослава Симчича-"Кривоноса". Походив із старовинного боярського роду. Голинські належали до шляхетського роду, що мав свій герб і прапор, які зберігалися у церкві Березова Вижнього (1945 року церква згоріла, і в її полум'ї пропали клейноди роду Голинських). Закінчив коломийську гімназію (1915) та старшинську школу. Учасник українсько-польської війни 1918–1919 pp. Після поразки емігрував у Чехо-Словач-чину, навчався на філософському та лісотехнічному факультетах Карлового університету (Прага). З поверненням додому зазнав переслідувань польської влади. У 1930-х pp. карався у Березі Картузькій. Під час становлення Карпатської України та Карпатської Січі переводив українських націоналістів із Галичини на Закарпаття через полонину Матейка. В 1939–1941 pp. очолював лісопункту Микуличині. Арештований 18 березня 1941 року. Розстріляний більшовиками у станіславській в'язниці. 1990 року перепохований у м. Делятині. В жовтні 2002 р. на могилі встановлено пам'ятну мармурову плиту.

ГРИГОРЦІВ Степан (1886 — 194?). Військовий і громадський діяч; кошовий Косівського коша Січових стрільців (06. — 2.08.1914). Технік-будівельник, землемір. 1928 року із дружиною Марією заснував у Косові сиротинець. Загинув в Освенцімі.

ГРИНЕВИЧ. Можливо, йдеться про Р. Гриневича, який у 1916–1917 роках організовував українське шкільництво на Волині, а можливо, про стрільця Ярослава Гриневича, учасника стрілецького аматорського театру.

ГРУШЕВСЬКИЙ. Курінний 19-го пішого стрілецького полку 131-ї бригади 5-ї дивізії 25-го корпусу австро-угорської армії. До складу його куреня входила Гуцульська сотня (літо 1917 року).

ГУТКОВСЬКИЙ (ГУТКОВСЬКИЙ) Клим (18.08.1881, Тернопіль — 29.05.1915, Будапешт). Військовий, громадський та спортивний діяч, журналіст, інженер, редактор часопису "Праця" (м. Куритиба, Бразилія, 01.1910–1911), командант Бориславської сотні УСС, командант Кадри УСС (1914), командант Гуцульської сотні (1915); військове звання — сотник УСС.

Реальну школу закінчив у Тернополі (1901). Випускник Львівської політехніки. Організатор "Сокола", популяризатор велосипедного спорту. Відкрив сталактитову печеру "Кришталева" у с. Кривче (нині Борщівський р-н Тернопільської обл.) і докладно описав її в газеті "Діло" під псевдонімом Карпо Музика (1908). Емігрузавши до Бразилії, ініціював разом з монахом Р Криницьким створення центральної організації українців Бразилії, яка мала керувати всіма ділянками суспільно-громадського життя. Повернувшись в Україну, організував товариство "Українські січові стрільці" в м. Бориславі (1913). Підчас Шевченківського здвигу у Львові 28 червня 1914 р. стрілецькі відділи зі Львова, Борислава та Яворова під проводом Гутковського виконали військові бойові вправи. В УСС із 9 серпня 1914 року. Співавтор першої стрілецької пісні ("Гей ви, хлопці молодії"), складеної по дорозі зі Стрия до Страбичева. Організатор і перший командир Гуцульської сотні УСС. Помер у лічниці.

ГАВАЛКО Едвард(1896, м. Величка, оч., Мало-польського воєводства, Польща —?).

Військовий діяч; вістун, командир 1 — го рою 1 — ї чоти 1 — ї сотні УСС; військове звання — підхорунжий австро-угорської армії.

Навчався на філософському факультеті.

ГОРУК Сень (Семен) (13.09.1873, м. Снятин, нині Івано-Франківської обл. — 07.1920, о. Соловки, РСФСР). Військовий і громадський діяч, журналіст; редактор часопису "Руслан" (із 1905), член Головної управи товариства "Сокіл-Батько", командант "Сокільських стрільців", член проводів "Січі" та "Просвіти", Бойової управи (08.1914), курінний отаман товариства "УСС" (Львів, 1913, 1914); командир сотні, куреня УСС, начальник штабу Української генеральної команди (листопад 1918), перший начальник штабу Галицької армії (кін. 1918), командир бригади УГА; військові звання — старшина австро-угорської армії, отаман УСС.

Закінчив гімназію в Коломиї (1895), філософський факультет Львівського університету (1903) та старшинську школу.