Похід Болбочана на Крим - Борис Монкевич

Після закінчення підготовки до наступу дано 2-му запоріжському полкові наказ зайняти ст. Солоницьку і село Березополь.

Полк підсилений полагодженими бронепотягами, відбитими раніш у ворога, повів рішучий наступ, зайняв с. Березополь і флянковим ударом захопив ст. Солоницьку.

З Березополя передові частини підійшли на один стріл до залізниці, а праве крило їх упиралося в шлях на Хорол.

Цілий день 17 березня ворожа піхота з броневиками провадила протинаступ на позиції Запоріжців.

Користуючись тим, що наші бронепотяги не могли в день через відкриту місцевість прийти на станцію Солоницьку для її захисту, ворожі панцирні поїзди найкращої конструкції підходили дуже близько, наскільки їм лише дозволяли запоріжські гармати, розташовані на правому березі р. Сули, і своїм вогнем приносили нам великі втрати. Але відібрати ст. Солоницьку і відкинути Запоріжців за р. Сулу, ворогові не вдалося, а після того, як наші гармати підбили один бронепотяг, а піхота забрала його в полон, ворог припинив наступ на цей день.

Вночі полковник Болбочан зі своїм штабом пересунувся на ст. Солоницьку й перевів через Сулу решту частин з гарматами і броневими машинами.

На рано Болбочан перейшов в наступ і відкинув ворога на стадію розїзд Тарнавський.

Закріпившись на цих нових позиціях, Болбочан почав готовитись до загального наступу з метою захопити Ромодан і відрізати залізничну лінію Ромодан-Кременчуг.

В цьому останньому бою захоплено в полон штаб чехословацького баталіону, який обороняв ст. Солоницьку.

З наказів і паперів цього штабу стало відомо, що чехословаки одержали завдання зайняти місто Лубни не пізніше 19 березня і розпочати наступ на Гребінку-Київ. З наказу було видно, що за цю поміч в операціях, більшовики обіцяли чехословакам перепустити їх через Сибір на Далекий Схід, куди Чехи тікали від Німців. В разі відмови більшовики загрожували обезброїти чехословаків і видати їх Німцям.

Загальний провід боєвими операціями мало чеське командування.

Крім чехословаків на фронті були великі відділи матросів і красноґвардійців з гарматами і броневими машинами, які перекинуто тут з Донського фронту, де вони боролися з добровольчими відділами Корнілова.

Щоби не дати ворогові можливосте захопити з свої руки ініціативу і бажаючи попередити його наступ, полковник Болбочан 18 березня розпочав Генеральний наступ по всій лінії всіми силами Запоріжців, що були в його розпорядженні.

Але наступ Запоріжців зустрівся з протинаступом ворога. (Схема 2).

Відношення сил і вогню обидвох сторін було слідуюче: з боку Запоріжців уведено в бій 2 полки піхоти кількістю в 2000 баґнетів, кінноти 450 шабель, 2 бронпотяги, 4 автопанцирники, 12 легких гармат, 4 гірських і 2 тяжких. З боку ворога: 2 піші чехословацькі полки силою в 2400 баґнетів, відділ Сіверса [7] 600 баґнетів, відділ матросів Гусєва 500 баґнетів, бригада кінноти 500 шабель, 10 броневиків, 15 панцирних авт, 6 батерій легких і одна далекосяжна.

Таким чином, як бачимо, відношення сил обох сторін були далеко не рівні.

Запоріжці мусіли протиставитись ворогові, який у два рази перевищував їх кількістю жовнірів і в чотири рази силою вогню.

Тому наступ Запоріжців зустрівся з сильним протинаступом ворога, який підсилений бронепотягами й густим гарматним вогнем, старався відкинути запоріжців за ст. Солоницьку. Натомість наші гармати, не маючи добрих позицій на лівому березі Сули, не могли протиставитись ворожому вогневі; так само і бронепотяги не могли користуватись вільно підїздом. Через те Запоріжці за цілий день не могли просунутись ані кроку вперід.

Дня 19-го березня рано ворог розпочав загальний плановий наступ, з метою зайняти м. Лубни і просуватись на Гребінку.

Ворог наступав у трьох напрямках.

Проти лівого нашого крила сильний відділ ворога з Лохвиці посувався на Лубни, з метою обхопити українські частини і зайти на їх зади.

В центрі наступали головні сили ворога, тримаючись залізничного шляху. Ці сили мали спомагати обхопленим і відрізанню шляху відвороту Запоріжцям відділом, що прямував з м. Лохвиці.

Проти правого нашого крила наступав з м. Хорола сильний відділ, який складався з чехословаків, бригади кінноти, артилерії і броневих машин. Цей відділ посувався шляхом Хорол-Лубни.

На лівому нашому крилі ворог глибоко обхопив наші позиції, але цей маневр завчасу помітила наша заслона, що стояла на березі р. Сули край Спасо-Мегерського монастиря і відбила всі наступи ворога з великими для нього втратами.

Натомість відділ, який наступав з Хоролу, збив на свойому шляху запорожські броневики і кінноту Петрова, які відступили на с. Березняки, а ворог почав наближатись до Лубен.

Одночасно головні ворожі сили повели рішучий наступ на центр наших позицій. Вогнем легкої і далекосяжної артилерії ворог приневолив замовкнути гармати Запоріжців. Користуючись цим, 6 ворожих бронепотягів підійшли щільно до наших позицій, сіючи навколо смерть. І тільки зірвавши залізничний шлях, вдалося припинити наступ бронепотягів, які загрожували нам катастрофою.

Під захистом цих бронепотягів, ворожа піхота підійшла дуже близько до наших позицій. Наступали чехословаки зразково і тільки зупинення бронепотягів спинило і ці лави, які під вогнем наших рушниць і кулеметів, мусіли залягти.

Не дивлячись на переважаючу кількість ворога і великі втрати, Запоріжці витримали його натиск і на вечір ворожий наступ припинено.

Але всеж таки положення наше було тяжке. З двох боків обхоплюючи крила, ворог був глибоко на наших задах. Проти трицяти наших гармат, розкиненнх на цілім фронті, ворог в одному тільки центрі протиставив 20 гармат. Самі бронепотяги його давали до десяти гармат і велику кількість кулеметів.

Але не дивлячись на те, полковник Болбочан в ночі з 19 на 20 березня перейшов у наступ, використовуючи для цього резерви й кінноту.