Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

ЗАПИТАННЯ. Постановою від 1 вересня 1980 року ви притягнуті по кримінальній справі № 5 як обвинувачений в скоєнні злочину — антирадянської агітації і пропаганди, передбаченого ст. 62 ч. 2 Кримінального кодексу Української РСР і ст. 70 ч. 2 Кримінального кодексу Російської РФСР, тобто в тому, що ви протягом тривалого часу (1974–1980 років), відбуваючи за вироком Київського обласного суду від 7 вересня 1972 року основну та додаткову міру покарання в Мордовській АРСР і Магаданській області та мешкаючи в місті Києві, до погашення судимості за раніше скоєний злочин, з метою підриву та ослаблення Радянської влади займалися виготовленням, зберіганням та розповсюдженням антирадянської і наклепницької літератури, в якій містяться заклики до проведення боротьби з Радянською владою та вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Деякі з виготовлених вами документів потрапили за кордон, де використовуються буржуазно-націоналістичними центрами в провокаційних кампаніях проти Союзу РСР. Разом з цим займалися антирадянською агітацією і пропагандою в усній формі, поширюючи наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад.

Вказана постанова вам пред’являється для ознайомлення та особистого прочитання.

Одночасно з цим вам роз’яснені права обвинуваченого, передбачені ст. 142 Кримінально-процесуального кодексу УРСР.

Чи зрозуміло вам, у чому ви звинувачуєтесь та права обвинуваченого?

ВІДПОВІДЬ. Обвинувачений Стус особисто ознайомився з постановою від 1 вересня 1980 року про притягнення його як обвинуваченого по кримінальній справі № 5, заявив, що вона йому зрозуміла, більше ніякої відповіді на поставлене запитання не дав.

ЗАПИТАННЯ. Чи визнаєте ви себе винним у пред’явленому вам звинуваченні, тобто в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62. ч. 2 КК УРСР і ст. 70 ч. 2 КК РРФСР, який викладено в постанові від 1 вересня 1980 року про притягнення вас як обвинуваченого?

ВІДПОВІДЬ. Абсолютно не вважаю себе винним у пред’явленому мені обвинуваченні.

ЗАПИТАННЯ. Вам пропонується дати докладні показання по суті пред’явленого обвинувачення.

ВІДПОВІДЬ. Обвинувачений Стус відмовився давати показання по суті викладеного в постанові звинувачення.

ЗАПИТАННЯ. Що ви бажаєте доповнити в зв’язку з допитом вас як обвинуваченого, чи маєте якісь пояснення та заяви відносно пред’явленого вам обвинувачення і поставлених запитань?

ВІДПОВІДЬ. Відповідати відмовився.

В зв’язку з тим, що обвинувачений Стус відмовився знайомитись з протоколом допиту, протокол оголошений йому в присутності прокурора слідчим. Заяв та зауважень щодо протоколу допиту — не надійшло. Підписувати протокол допиту обвинувачений Стус відмовився, при цьому ніяких мотивів не привів.

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ УРСР

майор Селюк

Помічник Прокурора Української РСР старший радник юстиції

Потапенко

місто Київ

25 серпня 1980 р.

Допит почато о 15 год. 00 хв.

Закінчено о 16 год. 45 хв.

Старший слідчий слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в приміщенні Слідчого відділу КДБ УРСР, кабінет № 20, з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР допитав як свідка:

1. Прізвище: Андрієвська.

2. Ім’я: Валерія.

3. По батькові: Вікторівна.

4. Дата народження: 1938.

5. Місце народження: місто Охтирка Сумської області.

6. Національність і громадянство: українка, гр-ка СРСР.

7. Партійність: безпартійна.

8. Освіта: вища.

9. Рід занять: Московська лабораторія при Науково-дослідницькому інституті УРСР (психології) ст. науковий співробітник.

10. Місце проживання: Київ-167, вул. Плеханова, 6, квартира 40.

11. Паспорт: II — МА № 743851, виданий 2.09.1977 р. ВВС Дарницького райвиконкому міста Києва.

12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: нормальних.

У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Андрієвській В. В. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і її попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.

(підпис свідка)

На пропозицію дати показання по всіх відомих їй обставинах свідок показала:

Стуса Василя Семеновича я знаю приблизно з 1969 року. Я декілька разів чула його виступи на вечорах, поважала як поета, проте наше особисте знайомство було лише побіжним. Обставин, за яких саме ми познайомились, я зараз не пам’ятаю. Спілкування між нами ніякого не було, зустрічі були принагідні, він знав мене як дружину Сверстюка Євгена Олександровича, з яким був добре знайомий.

В 1972 році Стус був засуджений Київським обласним судом до п’яти років позбавлення волі в виправно-трудовій колонії і трьох років заслання. Який саме злочин йому інкримінувався, мені невідомо.

Під час перебування Стуса в виправно-трудовій колонії я від нього ніяких листів не отримувала.

Коли він мешкав у Магаданській області, я отримала від нього два-три листи. В цих листах були слова дружнього привіту і підтримки дружині товариша. В свою чергу я також написала йому декілька листів, в яких коротко розповідала про своє життя. Листи Стуса в мене не збереглися.

В серпні минулого року Стус повернувся до Києва і десь восени разом зі своєю дружиною заходив до мене додому. Як я вважаю, він хотів провідати мене, подивитись, як я живу.

Це була моя єдина зустріч з Стусом після його повернення додому.

Під час цієї зустрічі Стус розповідав про себе, розпитував про Євгена, від якого я щойно повернулась.

Якихось наклепницьких висловлювань, що порочать радянський державний і суспільний лад, я від нього не чула.

Мені також невідомо, чи