Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР - Вахтанг Теймуразович Кіпіані

Засуджених антирадянщиків автор намагається показати як «представників української інтелігенції», що репресовані нібито лише за їх «переконання».

Зазначений документ зберігав у своїй кімнаті гуртожитку до його вилучення 10 лютого 1978 року під час обшуку по кримінальній справі відносно Лук’яненка.

В грудні 1977 року, перебуваючи в засланні в названому селищі, з метою підриву та ослаблення Радянської влади виготовив рукописний документ у вигляді «листа» до колишнього мешканця міста Москви Григоренка П. Г., якого згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР від 13 лютого 1978 року за систематичне вчинення дій, несумісних з належністю до громадянства СРСР, завдання своєю поведінкою шкоди престижу Союзу РСР позбавлено громадянства СРСР.

В цьому документі містяться наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад. Зокрема, в ньому Стус наклепницьки стверджує про нібито відсутність в нашій країні «человеческих прав и прав народов» та заявляє про свій намір проводити ворожу діяльність під виглядом участі в нібито існуючому в СРСР «демократическом движении»; різного роду відщепенцям пропонує активізувати і посилити антирадянську агітацію та пропаганду. Поряд з цим з ворожих націоналістичних позицій захищає бандитів ОУН, називаючи їх «участниками партизанского движения».

Зазначений документ Стус зберігав в своїй кімнаті гуртожитку до його вилучення 10 лютого 1978 року під час обшуку по кримінальній справі відносно Лук’яненка.

В кінці 1977 року Стус, перебуваючи в засланні, з тією ж метою виготовив рукописний документ у вигляді «листа» до вказаного Григоренка П. Г.

В зазначеному документі містяться наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Зокрема, в ньому твердиться, що нібито в нашій країні існують беззаконня і свавілля, безпідставні «репрессии творческой интеллигенции». При цьому в документі паплюжаться органи радянського правосуддя, яких Стус наклепницьки називав ворогами народу.

Названий «лист» Стус зберігав у себе в кімнаті гуртожитку до дня вилучення його під час обшуку 10 лютого 1978 року по кримінальній справі відносно Лук’яненка.

Незважаючи на повторно оголошене йому 19 червня 1978 року офіційне застереження про недопустимість надалі дій, які суперечать інтересам державної безпеки СРСР, Стус не тільки не припинив виготовлення, зберігання і розповсюдження антирадянських наклепницьких документів, а, навпаки, активізував свою ворожу діяльність.

Так, мешкаючи в місті Києві після відбуття основної і додаткової міри покарання за проведення антирадянської агітації і пропаганди, Стус до погашення судимості з метою підриву та ослаблення Радянської влади виготовив у листопаді 1979 року рукописний документ у вигляді «заяви» до Прокуратури УРСР.

В цьому документі, датованому 19 листопада 1979 року, Стус, виступаючи на захист М. Горбаля, раніше судимого за антирадянську діяльність і арештованого за вчинення іншого кримінального злочину, зводить наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Зокрема, наклепницьки твердить, що радянські правозахисні органи нібито «вдаються до брутальних способів розправи і дискредитації людей». Поряд з цим він намагається ствердити, що в нашій країні нібито існує «свавілля» і «беззаконня», зневажаються права людини.

Для широкого розповсюдження зазначеного ворожого документа Стус розмножив його не менше як в чотирьох рукописних примірниках українською і російською мовами та поширив їх.

З них:

• один примірник українською мовою, датований 19 листопада 1979 року, надіслав до Прокуратури УРСР;

• один примірник російською мовою 21 січня 1980 року надіслав поштою до мешканки міста Москви Лісовської Ніни Петрівни, який було вилучено під час виїмки 25 січня 1980 року на Київському поштамті по кримінальній справі відносно Калиниченка В. В., притягнутого до відповідальності за антирадянську агітацію і пропаганду;

• два примірники, датовані 18 листопада 1979 року, один — українською мовою до Прокуратури УРСР, а другий — російською мовою, викладений в листі до мешканця м. Москви Сахарова А. Д., зберігав у себе вдома до дня вилучення під час обшуку 14 травня 1980 року.

Виготовлений Стусом зазначений ворожий документ потрапив за кордон на Захід, де використовується в підривних акціях проти СРСР антирадянськими центрами, зокрема його текст був переданий радіостанцією «Радіо Свобода» 27 лютого 1980 року, а також опублікований в буржуазно-націоналістичній газеті «Українське слово» за 4 квітня 1980 року, що видається в Парижі.

Мешкаючи в місті Києві з серпня 1979 року до травня 1980 року, з тією ж метою виготовив рукописний документ без назви в загальному зошиті, який зберігав у себе вдома до дня вилучення його під час обшуку 14 травня 1980 року.

В цьому документі містяться злісні наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад. Зокрема, робиться спроба ревізувати марксистсько-ленінське вчення про соціалістичну революцію, опорочити ленінізм, засновника Радянської держави та історичний досвід нашого народу в будівництві соціалізму. Щодо Великої Жовтневої соціалістичної революції наклепницьки твердиться, що нібито вона «совершилась во имя тоталитарного марксизма», «неизбежно ведет к национализму и националистической политике», а «коммунистический строй переходного периода есть строй крепостнический».

Крім того, після повернення із заслання до міста Києва з серпня 1979 року до травня 1980 року Стус з тією ж ворожою метою зберігав у своїй квартирі рукописні та машинописні тексти документів і віршів, виготовлених ним у 1963–1972 роках, а саме:

• рукописний вірш «Безпашпортний і закріпачений…», в якому він викладає наклепницькі вигадки щодо політики КПРС і Радянської влади відносно колгоспного селянства нашої країни, яке нібито «закріпачене» і «катоване»;

• документ, що починається зі слів: «Існує тільки дві форми…», в якому паплюжаться демократичні основи нашої країни, робиться спроба посіяти недовір’я народу до Уряду та Радянської влади. Так, в ньому Стус наклепницьки твердить, що в Радянському Союзі нібито «існує тільки дві форми контактування народу з урядом: відверта боротьба (в усіх можливих її проявах) і відкрита полеміка».

Поряд з цим наклепницьки стверджується, що в нашій країні начебто «той, хто не згоден з урядом, є ворогом…»;

• машинописний документ, що починається зі слів: «Нещодавно в «Літературній Україні» було