Віннету І - Карл Фрідріх Май

— Я так не думаю.

— І дарма!

— Недарма. Віннету говорив про плавання. Це було вирішено заздалегідь. Тому думаю, що вони під час допиту були такими суворими лише, щоби залякати нас. А вирок ухвалять не такий уже й страшний.

— Сер, не сподівайтеся марно! Невже ви думаєте, що вам дадуть нагоду врятуватися у воді?

— Я дійсно так думаю.

— Дурниці, цілковиті дурниці! Якщо так було вирішено раніше, то вас і справді примусять плавати. Але чи знаєте ви, куди саме? Прямісінько до королівства мертвих! А коли помрете, то згадаєте мої слова, качка б мене копнула!

Цей дивний чоловічок спромагався сміятися зі своїх не надто дотепних жартів навіть у найнебезпечнішій ситуації. Але йому недовго довелося сміятися, бо нарада закінчилася. Тож воїни, які брали в ній участь, порозходилися на свої місця, а Інчу Чуна гучно оголосив:

— Слухайте, воїни апачів та кайова, щó було вирішено про долю чотирьох полонених блідолицих! На раді старійшин вже давно вирішили, що ми спершу поганяємо їх по воді, потім будемо з ними боротися, і врешті — спалимо. Але Вбивча Рука, наймолодший із них, сказав слова, у яких ми знайшли сліди мудрості та правди. Четверо блідолицих заслужили смерть, але, здається, вони не були аж настільки підлими, як ми думали спершу. Тому ми вирішили скасувати попереднє рішення і дозволити Великому Духові вирішити справу між ними і нами.

Тут він замовк на кілька секунд, аби підігріти емоції глядачів ще більше. А Сем використав цю паузу для зауваження:

— О! Це буде мило! Ви знаєте, щó він має на увазі?

— Здогадуюся.

— І щó?

— Двобій, так званий «вирок Бога».

— Так, імовірно, має відбутися двобій. Але між ким? Мені страшенно цікаво почути.

І нарешті вождь продовжив:

— Блідолиций, якого називають Убивча Рука, здається, найпорядніший із них. Отже, вирок має залежати від нього. А з нашого боку змагатиметься з ним найвищий у нашому племені. Таким є я, Інчу Чуна, вождь апачів.

— Ого! Ви і він! — прошепотів страшенно збуджений Сем.

— Уфф, уфф, уфф! — почулися здивовані крики з рядів червоношкірих.

Вони були вражені, що їхній вождь збирається битися зі мною особисто. Він міг би уникнути небезпеки, яка чаїлася у такому поєдинку, і вибрати для цього кого завгодно з підлеглих. Але він пояснив своє рішення так:

— Інчу Чуна і Віннету ображені тим, що кулак блідолицього поклав їх на землю і змусив знепритомніти. Вони змушені змити зі себе цей сором, і тому один із них битиметься з цим блідолицим. Віннету повинен відступитися, бо Інчу Чуна старший за нього, а окрім того, він верховний вождь апачів. Віннету згодний із таким рішенням, бо Інчу Чуна врятує і його честь, коли Вбивча Рука буде мертвим.

Тут він знову замовк.

— Можете тішитися, сер! — підбадьорив мене Сем. — У кожному разі ви помрете швидше за нас. Ви будете намагатися берегти його, а він уб’є вас!

— Зачекайте!

— Мені не потрібно чекати на це, я й так усе знаю. Чи ви сподіваєтеся, що будете мати однакову зброю?

— На таке я не сподіваюся.

— У таких поєдинках умови здебільшого не дають білому жодного шансу вижити. А якщо десь колись комусь одному і вдалося вижити після такого, то це був радше виняток, який тільки підтверджує правило. Слухайте!

Інчу Чуна продовжив:

— Ми знімемо пута із Вбивчої Руки і пустимо його у воду, де він повинен буде плавати. Але він не отримає зброї. Інчу Чуна попливе слідом за ним і візьме зі собою лише томагавк. Якщо Вбивча Рука зможе доплисти живим на протилежний берег до кедра, то він урятований, а разом з ним і його друзі. Вони можуть іти, куди захочуть. Але якщо вождь уб’є його раніше, то їх також чекає смерть. Їх не будуть катувати і палити, а просто застрелять. Усі присутні воїни можуть підтвердити, що вони почули і зрозуміли мої слова, а також, що вони згодні зі мною.

— Хуґ! — прозвучала гучна і дружна відповідь.

Нескладно уявити собі, що ми перебували у сильному напруженні, хоча я хвилювався менше, ніж Сем, Дік і Вілл.

— Це вони хитро придумали, — пробурмотів Гоукенс. — Звичайно, плисти маєте саме ви, бо ви найпорядніший із нас. Тримайте мене! Справжня причина — це те, що ви — ґрінгорн. Якби вони тільки пустили у воду мене! Я б їм показав, як Сем Гоукенс долає хвилі, не гірше за форель! Але ви! Майте на увазі, сер, що від вас залежить наше життя! Якщо програєте і ми помремо, то я обіцяю, що не обізвуся до вас більше жодним словом, качка б мене копнула!

— Не турбуйтеся, любий Семе! — втішив я його. — Я зроблю все, що зможу. На відміну