Віннету І - Карл Фрідріх Май

— Отже, я переміг Танґуа, щоби врятувати Інчу Чуну. Тут з’явився Віннету. Я його не бачив і дістав удар прикладом, щоправда, удар не влучив мені в голову. Тоді Віннету шпорнув мене ножем, проколовши горло і язик. Через це я більше не міг говорити, бо інакше я сказав би йому, що симпатизую йому і хотів би бути його другом і братом. Я був поранений, і в мене була паралізована рука, але навіть попри це я переміг його. Він лежав без тями переді мною. Так само, як Інчу Чуна. Я міг убити обох. Чи я зробив це?

— Ти б зробив це, — втрутився Інчу Чуна. — Але тут нагодився один із моїх воїнів і вдарив тебе прикладом по голові.

— Ні, я би цього не зробив, — наполягав я. — Хіба ці троє блідолицих, які стоять за мною, не прийшли до вас добровільно і не здалися? Невже вони зробили б це, якби вважали вас своїми ворогами?

— Вони зробили це, бо побачили, що їм не вдасться втекти. Тоді вони вирішили, що краще здатися добровільно. Інчу Чуна мусить визнати, що у твоїх словах дещо змушує майже повірити тобі. Але не все тут сходиться. Коли ти вперше вдарив Віннету, то в тебе не було такої необхідності.

— Була.

— Чому?

— Задля обережності. Ми хотіли врятувати тебе і його під час поєдинку з кайова, але ви обоє дуже хоробрі воїни і точно боронилися б, а тоді вас би могли поранити або й убити. Ми хотіли уникнути цього. Тому я вдарив Віннету, а тебе схопили троє моїх білих друзів. Сподіваюся, ти віриш мені.

— Це все брехня, — крикнув Танґуа. — Суцільна брехня! Вождь кайова бачив, як він ударив тебе. Це не Танґуа, а Вбивча Рука хотів зняти з тебе скальп. А коли Танґуа намагався перешкодити йому, то дістав удар кулаком, у цих кулаках живе якийсь злий дух, бо вистояти після такого удару не може ніхто, навіть найсильніший чоловік.

Тоді я повернувся до нього і сказав:

— Так, ніхто не може встояти після удару мого кулака, тому я користуюся ним лише тоді, коли не хочу пролити кров. Але якби я бився з тобою, то робив би це не навкулачки, а з допомогою зброї, і ти не зміг би обійтися самою лише непритомністю. Запам’ятай собі це!

— Ти хочеш битися з Танґуа? — засміявся він. — Для цього не матимеш більше нагоди. Ми спалимо тебе і розвіємо твій попіл за вітром!

— Не думаю. Я буду вільним раніше, ніж ти думаєш, і ти ще відповіси мені за всі свої наклепи!

— Відповідь ти можеш отримати хоч зараз. Танґуа бажає тобі, щоби твої слова здійснились, і тоді він зможе битися з тобою. Бо Танґуа знає, що переможе тебе.

Та Інчу Чуна перервав нашу суперечку.

— Вбивча Рука надто самовпевнений, якщо планує бути знову вільним, — сказав він мені. — Нехай тільки подумає, скільки доказів свідчать проти нього. Але навіть якщо один із цих доказів і буде спростовано, це нічого не змінить у долі Вбивчої Руки. Досі ти тільки висловлював свої думки, але ще не продемонстрував жодного доказу.

— Хіба не я побив Раттлєра, коли він вистрелив у Віннету й убив Клекі-Петру? Це, по-вашому, не доказ?

— Ні. Ти міг би вдарити його і з іншої причини: ми знаємо, що ти був посварений із ним. Можеш це заперечити?

— Зараз ні. Можливо, згодом.

— Кажи зараз, бо потім ти вже нічого не зможеш сказати!

— Ні. Зараз ні. Якщо я скажу це трохи згодом, ви будете слухати мене уважніше. Слова Вбивчої Руки не варто зневажати. А зараз я помовчу, бо мені цікаво, яким буде ваш вирок щодо нас.

Інчу Чуна відсахнувся від мене і махнув рукою. Після цього з півкола виступило кілька старших воїнів і сіли разом із вождем, аби порадитися. А Танґуа докладав усіх зусиль, аби зробити вирок якомога суворішим: я бачив це з його енергійних жестів.

Поки вони радилися, ми мали час обмінятися враженнями.

— Цікаво, до чого ж вони домовляться, — сказав Дік Стоун. — Навряд чи це буде дуже мудре рішення.

— Боюся, що це буде боляче для нас, — зауважив Вілл Паркер.

— Я теж побоююся цього, — погодився із ним Сем Гоукенс. — Червоношкірі нам не вірять. Що б ми не зробили, все марно. До речі, ви не найгірше впоралися зі своїм завданням, сер! Я здивувався з реакції Інчу Чуни.

— Чому? — запитав я.

— Він дозволив вам так довго молоти язиком, а мене постійно перебивав!

— Молоти язиком? Ви це серйозно, Семе?

— Цілком.

— Дякую за комплімент!

— Якщо