Знак Хаосу - Роджер Желязни

— І до того ж мальовничим, — відгукнувся він. — Що з тобою трапилося?

— Я довго був всього лише студентом, а потім проектувальником певних спеціалізованих механізмів, — почав я розповідати. — До недавнього часу моє життя залишалася небагатим подіями. А потім почалося суцільне пекло. Причому, більшу частину того, що відбувається я не розумію, а багато що відбувається з подачі когось, кого я не знаю. Ця частина досить складна, і не варта твоєї уваги.

Він поклав руку на поруччя мосту.

— А інша частина? — Запитав він.

— Аж до цього моменту я думав, що мої вороги походять з Амбера. Але раптом, коли здавалося, що велику частину цієї справи буде залагоджено, хтось пускає по моєму сліду Вогняного Ангела. Я лише нещодавно знищив його. Я поняття не маю, чому це відбулося, і це, звичайно ж, до Амбера відношення не має.

— Ти, звичайно ж, маєш рацію, — сказав він. — Я поняття не мав, що справа дійшло до чогось, близького до цього, інакше давно б зв'язався з тобою. Але дозволь не погодитися з частині порядку важливості, перш ніж я з задоволенням висловлю певні припущення щодо тебе. Я хочу почути твою історію повністю.

— Чому?

— Тому, що ти, братику, іноді разюче наївний, і я не довіряю твоєму судженню щодо того, що істинно важливо.

— Я можу померти з голоду перш, ніж закінчу, — відгукнувся я.

Криво посміхаючись, мій названий брат підняв руки. В той час, як Юрт і Деспіл припадали мені зведеними братами, породженими моєю матір'ю Дарою від принца Савалла, Повелителя Грані, Мандор був сином Савалла від попереднього шлюбу, до того ж істотно старший за мене, і тому нагадував мені багатьох моїх родичів в Амбері. Я завжди відчував себе стороннім серед дітей Дари і Савалла. При цьому Мандор теж не був частиною цієї відособленої групки і у нас з'явилося щось спільне. Але, що б там не було, ми з ним порозумілися і почали зближатися, як я іноді думаю, більше, ніж повнорідні брати. За минулі роки він навчив мене багатьом практичним речам і ми не раз добре проводили з ним час.

Повітря між нами спотворилося і, коли Мандор опустив руки, між нами беззвучно і раптово виник обідній стіл, покритий розшитою білою скатертиною, а мить потому за ним два стільці, що з'явилися друг навпроти одного. Стіл був накритий численними блюдами — прекрасний фарфор, кришталь, срібні столові прилади і навіть відерце виблискуючого льоду з темною пляшкою шампанського.

— Ти справив на мене враження, — констатував я.

— В останні роки я присвятив чимало часу гурманській магії, — сказав він. — Найнижче прошу до столу.

Ми зручніше розташувалися на мосту між двома темними громадами. Спробувавши страви, я оцінююче прицмокнув, і пройшла не одна хвилина, перш ніж я зміг почати викладати всі події, що призвели мене в це царство зоряного світла і безмовності.

Мандор, не перебиваючи, вислухав всю мою повість, а коли я закінчив, кивнув.

— Не хочеш ще десерту?

— Так, — погодився я. — Він дуже смачний.

Коли я кілька хвилин потому підняв очі, то побачив, що він посміхається.

— Що тут смішного? — Поцікавився я.

— Ти, — відповів він. — Якщо ти пам'ятаєш, я вже говорив тобі раніше, перед тим, як ти відправився туди — будь розбірливішими з тими, кому надаєш довіру.

— Ну? Я нікому про себе не розповідав. Якщо ти маєш намір прочитати мені лекцію про шкоду дружби з Люком, не дізнавшись про нього все досконально, я її вже чув.

— А як щодо Джулії?

— Що ти маєш на увазі? Вона так і не дізналася…

— Саме. А їй ти, схоже, міг би довіряти. Замість цього ти налаштував її проти себе.

— Гаразд. Можливо, тут я здорово прорахувався.

— Ти спроектував чудову машину і тобі жодного разу не спало на голову, що вона може стати могутньою зброєю. Рендом побачив це відразу ж. Так само, як і Люк. Від поразки на цьому фронті тебе вберегло тільки те, що вона стала розумною і не бажала слухати чиїхось вказівок.

— Ти правий. Мене більше турбувало рішення технічних проблем. Я не продумав ретельно все наслідки.

Він зітхнув.

— Що мені з тобою робити, Мерлін? Ти йдеш на ризик, навіть коли не знаєш, що йдеш на ризик.

— Вінті я не довіряв, — повідомив я, хоча він мене не питав.

— Здається, ти міг би отримати від неї і більше відомостей, — сказав він, — Якби не проявив такої прудкості для порятунку Люка, який вже продемонстрував, що він небезпечний; під кінець вашого діалогу вона, здається, стала дійсно відвертою.

— Напевно, мені слід було б викликати тебе.

— Якщо зустрінеш її знову, виклич, і я з нею розберуся.

Я глянув на нього. Здається, він говорив це всерйоз.

— Ти знаєш, що вона таке?

— Я її розгадаю, — впевнено зронив він, збовтуючи в келиху яскраво-оранжевий напій. — Але у мене є до тебе одне прохання, елегантне по своїй простоті. У мене є новий заміський будинок, абсолютно відокремлений, з усіма зручностями. Чому б тобі не повернутися зі мною до Двору, а не перескакувати з однієї небезпеки в іншу? Заляж на пару років на грунт, насолоджуйся життям, прочитай книги, які ти все відкладав до більш відповідного випадку. Я подбаю, щоб ти був добре захищений. Нехай все стихне, а потім іди по своїх справах при більш мирних обставинах.

Я пригубив вогненний напій.

— Ні, — відмовився я. — Що сталося з тим, про що ти говорив, що знаєш, а я ні?

— Все нічого не значить, якщо ти не приймеш моєї пропозиції.

— Навіть якщо б прийняв, то все одно захотів би дізнатися.

— Дурниці, — відгукнувся він.

— Ти вислухав мою розповідь. Тепер я послухаю твою.

Він знизав плечима і, відкинувшись на спинку стільця, подивився на зірки.

— Савалл вмирає, — коротко повідомив він.

— Він займається цим багато років.

— Вірно, але йому стало набагато гірше. Деякі думають, що це пов'язано з передсмертним прокляттям Еріка Амберського. Що б там не було, я дійсно вважаю, що довго йому не протягнути.

— Починаю розуміти…

— Так. Боротьба за успадкування стала більш інтенсивною. Народ валиться направо і наліво — отрута, дуелі, вбивства, то дивні нещасні випадки, то сумнівні самогубства. А також багато учасників відбули в невідомому напрямку. Або так, у всякому разі, здається.

— Розумію. Але не бачу, яке це має відношення до мене.

— Один час не мало б ніякого.

— Але?

— Так. Я ніколи не знав, які саме у нього для цього мотиви. Але ти законний спадкоємець. Ти слідуєш