Айвенго (укр) - Вальтер Скотт

— Коли ґречними словами прикривають брутальні вчинки, — відповіла Ровена, — вони схожі на лицарський пояс на підлому рабі. Вам краще було б зберегти одяг і мову розбійника, ніж приховувати злодійські справи під личиною делікатних манер і люб'язних фраз.

— Твоя порада добра, — сказав норман, — і тією ж сміливою мовою, яка виправдовує сміливе діло, я скажу тобі: або ти зовсім не вийдеш із цього замку, або вийдеш дружиною Моріса де Брасі. Я не звик до невдач у своїх справах, а норманському дворянинові не слід виправдовуватися перед саксонською дівицею, якій він робить честь, пропонуючи їй свою руку. Ти гордовита, Ровено, але тим більше ти гідна бути мені за дружину. І яким іншим способом можеш ти досягти вищих почестей, як не союзом зі мною? Як інакше позбудешся ти життя в жалюгідному сільському сараї, де сакси сплять покотом зі своїми свинями, що становлять усе їхнє багатство? Як посядеш належне тобі почесне місце у тому товаристві, де зібралося все, що є в Англії могутнього і прекрасного?

— Сер лицар, — відповідала Ровена, — той сарай, про який ви згадали з таким презирством, від дитинства служив мені надійним притулком. Повірте, якщо я колись його і залишу, то хіба що з людиною, яка не стане презирливо говорити про житло, де я виросла й виховувалась.

— Я здогадуюсь про вашу думку, леді, — сказав де Брасі, — хоча ви, мабуть, думаєте, що висловилися надто незрозуміло для мого розуміння. Але не сподівайтесь, що Річард Левине Серце колись посяде свій трон. Ще менш того ймовірно, щоб його улюбленець Уілфред Айвенго підвів вас до його трону і представив як свою дружину. Знайте ж, леді, що суперник перебуває в моїй владі. Від мене залежить видати таємницю його перебування в цьому замку Реджинальду Фрон де Бефу, а якщо барон довідається про це, його ревнощі матимуть гірші наслідки, ніж мої.

— Уілфред тут? — мовила Ровена презирливо. — Це така само правда, як те, що Фрон де Беф — його суперник.

Де Брасі деякий час пильно дивився на неї.

— Ти справді не знала про це? — спитав він. — Хіба ти не знала, що в ношах Ісаака везли Уілфреда Айвенго?

— Та хоч би він і був тут, — сказала Ровена, примушуючи себе говорити байдуже, але вона вся тремтіла від тяжких побоювань, що її охопили, — у чому ж він може бути суперником барону Фрон де Бефу? Чого йому боятись, крім короткочасного ув'язнення в цьому замку, а потім пристойного викупу, як водиться між лицарями?

— Невже ж і ти, Ровено, — сказав де Брасі, — подібно до всіх жінок, гадаєш, що на світі не буває іншого суперництва, крім того, що виникає через ваші принади? Невже ти не знаєш, що честолюбство і корисливість породжують не менші ревнощі, ніж любов? Наш хазяїн Фрон де Беф буде обстоювати свої права на багатий баронський маєток Айвенго з такою ж запопадливістю, наче йдеться про кохання якоїсь блакитноокої дівиці. Але постався прихильно до мого сватання, і пораненому лицареві не буде чого побоюватися Реджинальда Фрон де Бефа, або тобі доведеться його оплакувати, бо він у руках людини, яка ніколи не знала жалю.

— Врятуй його, заради Господа Бога! — вигукнула Ровена, втрачаючи всю свою стійкість і холонучи від жахливої думки про небезпеку, що загрожувала її коханому.

— Це я можу зробити і зроблю, — сказав де Брасі. — Коли Ровена погодиться стати дружиною де Брасі, хто ж насмілиться вчинити насильство щодо її родича, сина її опікуна, товариша її дитинства? Але тільки твоя любов може купити йому моє заступництво. Я не такий дурний, щоб рятувати життя чи влаштовувати долю людини, яка може стати моїм щасливим суперником. Використай свій вплив на мене заради його порятунку, і його буде врятовано. Але якщо ти не схочеш так вчинити, Уілфред загине, а ти від цього не станеш вільнішою.

— У холодній відвертості твоїх слів, — сказала Ровена, — є щось, що не узгоджується з їх жахливим смислом. Я не вірю, щоб твої наміри були такі жорстокі або твоя могутність така велика.

— Ну що ж, тіш себе такою надією, доки не переконаєшся у протилежному, — сказав де Брасі. — Твій коханий лежить поранений у цьому замку. Він може стати на заваді Фрон де Бефу в домаганнях того, що для барона дорожче за честь та красу. Хіба йому важко одним ударом кинджала чи дротика прикінчити суперника? І навіть якби Фрон де Беф не зважився на таке діло, досить лікареві помилитися ліками чи служителю висмикнути подушку з-під голови хворого, і справа обійдеться без кровопролиття. Уілфред тепер у такому стані, що й від цього може померти. Седрик теж…

— І Седрик теж… — повторила Ровена. — Мій шляхетний, мій великодушний опікун!

— Доля Седрика також залежить від твого рішення, — сказав де Брасі, — раджу тобі добре подумати про це.

Дотепер Ровена витримувала свою роль з непохитною стійкістю, бо не вважала небезпеку серйозною. Через умови виховання вона звикла до того, що всі, навіть Седрик, котрий був досить деспотичним з іншими, схилялися перед її волею, і набула того роду мужності й самовпевненості, які розвиваються від постійної пошани та уваги з боку оточення. Але під її величною самовпевненістю приховувалась м'яка й ніжна душа. Тому, коли леді Ровену спіткало лихо, що загрожувало їй самій, її коханому та опікунові, коли її воля зіштовхнулася з волею сильної, рішучої й безчесної людини, вона занепала духом і розгубилась.

Ровена обвела очима навколо себе, мовби шукаючи допомоги, у неї вихопилося кілька переривчастих вигуків, потім вона підняла стиснуті руки до неба і вибухнула гіркими сльозами. Не можна було бачити горе цього чарівного створіння і залишатися байдужим. Де Брасі був зворушений цим видовищем, хоча відчував значно більше зніяковілості, ніж співчуття. Він зайшов настільки далеко,