Українська література » Пригодницькі книги » Полонені Білої пустелі - Фарлі Моует

Полонені Білої пустелі - Фарлі Моует

Читаємо онлайн Полонені Білої пустелі - Фарлі Моует
купчилися коло кожного озерця.

Не зустрічаючи особливих перешкод на своєму шляху, хлопці видобулися на дивний піщаний хребет, що простягався вздовж усієї долини, немовби розтинаючи її навпіл. Висота його дорівнювала приблизно сорока футам, а ширина вершини — трьом футам. Його схили були такі круті, що хлопці аж засапалися, видираючись нагору. Вузький гребінь хребта був добре утрамбований і вкритий безліччю вовчих та оленячих слідів, а сам він мав таку правильну форму, що Джеймі здивовано зауважив:

— Це ж схоже на шосейний насип!

— Ні, — сказав Авасін, — це радше нагадує річище, перевернуте догори дном!

І він був таки ближчий до істини.

Цей піщаний хребет являв собою оз, а ози належать до найдивовижніших геологічних явищ на землі. Вони утворилися з величезних льодовикових наносів, що вкривали колись рівнини Барренленду суцільним шаром криги в кілька тисяч футів завтовшки.

Коли льодовики почали танути, на їхніх поверхнях з'явилися річки. Поступово ці річки врізалися в кригу, прокладаючи в ній величезні тунелі. Часто вони проривалися крізь скупчення піску й ріні, що їх згромаджували, рухаючись, льодові маси, і невдовзі річки вже споруджували собі річища всередині льодової шапки.

Минуло ще багато тисяч років, і льодовики зникли, а разом з ними щезли й їхні річки. Але прокладені в кризі річища залишилися. Вони провалилися крізь танучу кригу на твердий грунт під льодовиками, утворивши те, що Авасін назвав річищами, перевернутими догори дном.

Тепер вони простягаються через гори, долини, рівнини й озера, незалежно від нинішнього рельєфу місцевості. Деякі тягнуться на сотні миль і подекуди перетинають навіть гірські пасма, так само як Велика китайська стіна, що змією звивається по схилах і вершинах кам'яних велетнів. В деяких місцях ози пролягають навпростець через великі озера, як дамби. Вони являють собою природні шосейні шляхи на арктичних просторах.

Авасін і Джеймі попрямували далі гладкою й рівною дорогою, обдивляючись навколо. Дорога привела їх до західного кінця полонини, де піщане пасмо збігало на крутий кам'янистий схил горба. Звідти хлопці повернули назад і наприкінці дня досягли східного кінця полонини. Тут оз спускався крізь стрімку розколину вниз, залишаючи зелене міжгір'я. Хлопці пішли далі і за дві милі раптом вийшли з ущелини на широку й пустельну рівнину Річки Замерзлого Озера! Під ними, за кілька миль на південь, бовваніла лінія оленячої загорожі, і вони навіть розгледіли малесеньку цяточку — їхнє кам'яне іглу!

Їм ще раз пощастило того дуже щасливого для них дня… Адже добуватись до затишної полонини з пожитками за плечима через карколомні схили було б дуже важко. Але тепер до їхніх послуг було готове шосе, яким вони могли подорожувати без будь-яких труднощів.

Сонце вже заходило, коли хлопці вийшли на рівнину й зупинилися, дивлячись на неї.

— Мої одноплемінники сказали б, що нам допомагає сам великий дух Маніту, — стиха промовив Авасін.

Це був урочистий момент, але урочистим він залишався недовго.

Втомлене пирхання позаду примусило хлопців обернутися. Гребенем оза поточуючись пленталося зникле оленятко. Його завжди гладке хутро було скуйовджене, і вигляд воно мало такий, наче весь день грало в регбі. Тваринка несміливо підійшла до них, тицьнулася носом Джеймі в руку і — гепнулася на пісок.

— Слід було цього чекати, — всміхнувшись, сказав Авасін.

— Чекати? Чого саме? — спитав Джеймі.

— А того, що в сезон парування в старих самців псується вдача, — відповів Авасін. — Вони тоді не підпускають до себе молодих оленят. І нашого вони, мабуть, просто вигнали з полонини!

— Що ж, коли зважити на те, що в тундрі тепер позосталися тільки самці, то, виходить, цей малюк пробуде з нами всю зиму, — сказав Джеймі. — А в такому разі треба дати йому якесь ім'я. Мені вже набридло щоразу гукати до нього: «Агов!»

— Давай назвемо його Отанак, — запропонував Авасін. — Це означає «відсталий» — той, кого залишили позаду.

— Гаразд, — погодився Джеймі. — Ходім, Отаначе! Поки дійдемо додому, вечері все одно не жди!


Того вечора вони будували плани. Свій головний табір вони розташують у тій затишній полонині. Там вони спорудять собі зручну хатину, і палива в них буде скільки завгодно.

Але у них ще було й чимало нерозв'язаних проблем.

Вони ще не забезпечили себе харчами. Звісно, справу полегшувало те, що в Затишній Полонині оселилося стадо карібу — але чи залишаться олені до весни? Крім того, їм зараз конче потрібні були міцні шкури на зимовий одяг. Треба було збільшити й дуже важливий для них запас оленячого сала — щоб його вистачило на всю зиму. А це означало, що до появи самців хлопці мусили залишатись у своєму таборі Кам'яного Іглу, як вони його тепер називали.

Джеймі вів лічбу днів, роблячи маленькі карби на краях свинцевої штабки з могили вікінгів. Тепер він підрахував їх.

— Сьогодні приблизно п'ятнадцяте вересня, — сказав він. — Якщо зима не вдарить за тиждень, то вважай, що нам з тобою пощастило. Чи не могли самці пройти на південь іншим шляхом?

— Навряд, — відповів Авасін. — Вони звичайно не вирушають у дорогу до першого великого снігопаду. А вирушивши, пересуваються дуже швидко. Коли вони з'являться, нам не можна буде гаяти й хвилини.

Наступного ранку вони побачили, що землю на два дюйми вкрило снігом. Після сніданку Авасін зійшов на горб — оглянути північні простори долини.

Довгий час він не помічав ніякого руху на білій рівнині. Та нараз його зіркі очі вловили мигтіння якихось чорних цяточок у блідому північному небі. Він не зводив з них погляду, перевіряючи, чи не помилився. І переконавшись нарешті, прошепотів:

— Круки! Чорні брати оленів летять сюди.

Ще якийсь час він до болю напружував очі — і нарешті побачив-таки те, чого сподівався. Далеко-далеко на півночі щось наче замерехтіло; так мерехтять на обрії хвилі спеки гарячого серпневого дня. Тепер у нього вже не залишилось сумніву. На півночі долини білий сніг раптом зник і весь небокрай наче зірвався з місця й почав насуватися на південь. Величезна хвиля оленів вливалася в

Відгуки про книгу Полонені Білої пустелі - Фарлі Моует (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: