У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик
Не думати! Ні про що не думати! Зараз є змога не думати...
Григорій так і не зрозумів, був це сон чи коротке забуття, цілюще не тривалістю часу, а саме своєю глибиною. Але повернувся він до дійсності, немов омитий у семи купелях.
Літак уже набирав висоту. Сліпучо-білі хмари, збиті вітром у легкі кучугури пуху, пливли під крилом. Часом вони тоншали, ставали майже прозорими, потім знову громадилися, утворюючи химерно-примарні пейзажі, що ніби виринали з хаосу первозданного творіння.
На тлі цього хисткого, вируючого у безперервному русі світу, Григорій ніби збоку побачив літак, на якому він летить, І жахнувся: таким він здався йому матеріально грубим. І водночас його душа затремтіла від захвату перед світлим генієм людського розуму, здатним підкорити собі і сили, і стихії природи.
Та з захмарних, у справжньому розумінні слова, висо-костей його повернуло до грішної землі огидливе хропіння, що почулося ззаду.
Григорій повернув голову і побачив Вайса. Позеленілий, з виряченими почервонілими, мов у кроля, очима, той блював...
Гончаренка пересмикнуло од відрази.
У цій огидливій постаті ніби уособилась для нього вся бридота того світу, звідки він вирвався.
Блювотиння! Так, так - блювотиння всі ці думбрайти, нунке, ворони, вайси, що прагнуть споганити землю...
Він з Домантовичем зробив лише крихітну частку того, що треба зробити, щоб цьому запобігти, щоб очистити світ від міазмів, вивержених ненаситними пельками цих покидьків людства. Бр-рр, як це було гидко й важко! А проте... Що ж, на долю санітарів завжди припадає чимало брудної роботи! Але вона спрямована на те, щоб оздоровити навколишній світ. Змити з землі увесь бруд і нечисть. Вишкребти її так, щоб не лишилося куточка, де могла б плодитися всяка погань.
Мій любий друже Михайле! Як тобі важко і як ти заздриш зараз мені! Якби не цей дурний нещасливий випадок з вивихом ноги! Ти б міг бути вже дома...
Подумати тільки: від якогось дрібного камінця, що випадково потрапить під ногу, залежить успіх чи неуспіх задуманого, а може, й доля людини!
А під мої ноги звалився цей клятий Вайс... Що ж мене врятувало? Теж випадок? Історія з Середою, який спалив таверну і цим навів Думбрайта і Нунке на фальшивий слід? Втеча Агнєси? Як добре, що я з нею побачуся і зможу передати її в надійні руки...
Про всяк випадок вони послали зі мною Вайса... О, в Римі, в Італії, я знайду можливість його позбутися!
Курт, Матіні, гарібальдійці... любі друзі, ціла армія людей доброї волі! Я знаю, ви мені допоможете в усьому. Хазяями-бо землі є ви, а не вайси...
Ні, не випадок нас рятує, веде до перемоги! Усім серцем я відчуваю закономірність перемоги добра над злом.
Хай здобуваєш її в муках, хай цей шлях до перемоги политий потом, слізьми і кров'ю. Але по ньому йдуть мільйони, він здіймається все вгору і вгору. А з височини, згори виднокруг перед людьми, що рушили в похід за правду, розширюється далі й далі...
І ніби на підтвердження цієї думки, літак прорвався крізь хмари. Яскрава голубизна неба і моря, вся просякнута сонячним промінням, злилася в один неосяжний простір.
А попереду замерехтіли обриси землі.
Завжди прекрасної землі, на якій народилася і утвердилася ЛЮДИНА!
Кінець другої книги.
Оглавление ПРОЛОГ ЧАСТИНА ПЕРША Розділ перший ПРИМХЛИВІ ДОЛІ ЛЮДСЬКІ Розділ другий ПОМСТА АГНЕСИ МЕНЕНДОС Розділ третій ТЕРАРІУМ БІЛЯ ФІГЕРАСА Розділ четвертий ТАЄМНИЧИЙ ВАНТАЖ Розділ п'ятий ГОБЕЛЕНИ БУВАЮТЬ РІЗНІ... Розділ шостий ВОРОН БЕЗ ГНІЗДА Розділ сьомий ОДВЕРТА РОЗМОВА ЧАСТИНА ДРУГА Розділ перший ОБМАНУТА І ОДИНОКА Розділ другий ДУМБРАЙТ ІНСПЕКТУЄ Розділ третій У КЛІТЦІ БЕЗ ГРАТ Розділ четвертий ДВОБІЙ Розділ п'ятий КРУКІВ ЗБИВАЮТЬ У ЗГРАЇ Розділ шостий БУДНІ ШКОЛИ "ЛИЦАРІВ БЛАГОРОДНОГО ДУХУ" Розділ сьомий НЕСПОДІВАНЕ ОДРУЖЕННЯ АРТУРА ШРЕДЕРА Розділ восьмий ОСТРІВЕЦЬ СЕРЕД ТРЯСОВИНИ ЧАСТИНА ТРЕТЯ Розділ перший ГЕР ШЛІТСЕН ВТРАЧАЄ РІВНОВАГУ Розділ другий МІСТЕР ДУМБРАЙТ ВИМАГАЄ АКТИВНОСТІ Розділ третій УСІ ШЛЯХИ ВЕДУТЬ ДО РИМА...
