Експансія-I - Юліан Семенов

в якому зберігалися традиції «італійського духу», — правда, я не знаю, чи був такий, я взагалі не розумію, що таке «дух нації», — він не міг би реалізувати себе як вождя. Що він міг запропонувати клубу традиційно сильних, тобто багатих? Тільки одне: «Я, Муссоліні, зобов'язуюсь навести в країні порядок, дати вам гарантію спокійного життя, а взамін ви надаєте мені титул вождя і коронуєте «дуче національного порядку». Хто міг встановити в Італії порядок? Хто міг урятувати від безмежної парламентської демократії, де зчіплювалися думки талановитих честолюбців? Тільки той, хто піднявся на гребені народного незадоволення, хто навчився управляти масою і хто зможе повести її туди, куди вигідно тим, хто живе у палацах і дуже не хоче переселятися звідти в халупи. Правий політик не зможе повести за собою знедолених, це розуміли в клубах еліти. Військова диктатура потрібна на обмежений строк. Вихід один: приручити Муссоліні, дати йому вкусити влади, діставши запевнення від колишнього соціаліста, що майнові відносини залишаться такими, як і були. І Муссоліні виступив перед елітою. Повторюючи слова французького філософа Лебона, який поглибив Ніцше, він виголошував: «Цивілізації створювалися й оберігалися невеличкою купкою інтелектуальної аристократії, а не юрбою. Сили юрби спрямовані лише на руйнування. До того ж юрба здатна сприймати ті ідеї, які спрощені до краю. Щоб повести за собою масу, треба звертатися не до розуму — вона позбавлена його, — а до уяви. Юрба топче слабих і схиляється перед сильними. Тип героя, який приваблює плебс, нагадує Цезаря, шолом якого сліпить своїм блиском, влада вселяє повагу, а меч примушує юрбу боятися! Для того щоб управляти масою, має визначитися еліта. Є два роди еліт: левів і лисиць. Початок двадцятого століття — це занепад влади лисиць, настала пора еліти левів. Дев'ятнадцяте століття було століттям розуму, інакше неможливо було створити капітал. Зараз настав час не розуму, а інтуїції! Є інтелектуальна інтуїція, а є містична. Я стою на грунті останньої! Я готовий сказати своє слово проти демократичного виродження і гуманітарних вивертів інтелігентів! Людина за своєю природою слабка й погана, і коли вона здатна чогось досягти, то лише завдяки страху. Я введу покарання за ледарство. Страйки й демонстрації буде нещадно припинено. Мене критикуватимуть ті, з ким я починав. Що ж, я примушу їх замовкнути, усі методи хороші в ім'я того, щоб у країні переміг порядок! Класів немає, це вигадка марксистів! Є нація, тільки нація й нічого, крім нації!»

— Ви вважаєте, що Муссоліні був таким же націоналістом, як і Гітлер?

— Можливі модифікації. Усе-таки не можна не зважати на багатокрів'я Італії, але ідею національного соціалізму, чи — попервах — «окопного», перший проголосив саме Муссоліні. Він був конче потрібен для воєнного комплексу, який одержав величезні прибутки після війни, ці люди розуміли, що їх мало, що вони потребують захисту того, за ким іде маса, і вони на нього поставили. У них не було вибору: робітники страйкували, влада не знала, як задовольнити їхні економічні вимоги, не зачіпаючи інтересів воєнних промисловців, приклад Росії був у всіх на вустах, хмари скупчувалися, загроза соціальної революції була очевидна. Промисловці створюють «антибільшовицькі організації», платять військовим, які навчають найманців, але роз'єднані загони — це ніщо, крапля в морі. Силу можна знищити тільки силою. Суспільство розшаровувалося, потрібний був лідер, який задовольнить і воєнних промисловців, і робітників. Начебто несполучно, хіба не правда?! Однак ця несполучність була удавана. Промисловців влаштувало те, що Муссоліні повів робітників у атаку не на банки й палаци мільйонерів, а на парламент і демократію, народ стомився від злиднів та дискусій, народ хотів певності. От він її й дістав. Як завжди, в лівому таборі йшла сварка з приводу принципів, на яких може відбутися об'єднання з буржуазною демократією, як завжди, не було єдності, як завжди, людей мучили дебатами, а Муссоліні пішов зі своїми фашистами на Рим і взяв його без бою. Точніше кажучи, він і не брав його: воєнні промисловці, банкіри й армія примусили короля віддати йому владу: «похід на Рим» потрібен був як міф, бо, як визнавав Муссоліні, не логіка править масою, а саме легенда… Ну, а вже після того як він сів у кабінет прем'єра, після того як у його руках опинилася армія, поліція, флот, зв'язок, залізниці, не дуже й важко було усунути ідейних противників і доручити своїм борзописцям створити культ «рятівника нації». Свободу слова визнали. непотрібною, кордони закрили, газети підпорядкували цензурі, страйки заборонили, недовір'я звели в принцип — фашизм виявив своє обличчя… Згодні з такою версією?

— У чому ви вбачаєте відмінність між націонал-соціалізмом Гітлера і фашизмом Муссоліні? — спитав Роумец.

— Вона номінальна. Гітлер був ще менш освічений, він взагалі вийшов з люмпенпролетаріату, усвідомив свою бездарність у живопису, це, мабуть, у душі зламало його, звідси — жорстокість, культ крові й ненависті… Як кожна некомпетентна людина, Гітлер не вірив логіці й зневажав науку. А оскільки в той час, коли Гітлер вийшов на старт, у Німеччині безчинствував культ насильства, як реакція на страхіття війни, оскільки інтелектуальна еліта була роз'єднана, оскільки економіка руйнувалася, викидаючи на вулицю мільйони робітників, що стали ізгоями суспільства, оскільки освічених людей було мало — більшість, яка прислухалася до істеричного слова, ринулася за тим, хто говорив звичне й зрозуміле: «В усьому винні євреї! В усьому винні більшовики!»

— Зараз ви, очевидно, почнете мене переконувати, що й Гітлера привели до влади товстосуми… Щось не в'яжеться: товстосуми, яких я не люблю, як кожна інтелігентна людина, — цілком мислячі люди. Мабуть, ви насамперед маєте на увазі промисловців, навіщо їм було допомагати тому, хто нацьковує на них масу?!

— Маса була тією силою, якою Гітлер торгував: «Я можу ними управляти, а ви — ні. Хочете бачити мене фюрером, хочете мати гарантію, що я врятую Німеччину від більшовицької революції, — приймайте мене таким, який я є, я обіцяв вам спокійну роботу й недоторканність ваших рахунків у банках». До речі, англійський нафтовий король Детерінг передав Гітлеру напередодні виборів до рейхстагу майже двадцять мільйонів марок. Невже ви серйозно думаєте, що без підтримки Ялмара Шахта і віце-канцлера Папена фюрер міг прийти до влади? Вони віддали йому владу, як і Муссоліні. Але товстосуми дуже боялися досвіду Росії. Шахт і Папен нічого так не боялися, як російського експерименту, де гасло «Мир — хатам, війна — палацам» стало практикою життя…

— Ви часом не перебуваєте в комуністичній партії?

Штірліц знизав плечима, закурив і спитав:

— А коли так — що тоді?

— Вас завербував Кремль з кінці сорок четвертого?

— А коли