Українська література » » Експансія-I - Юліан Семенов

Експансія-I - Юліан Семенов

Читаємо онлайн Експансія-I - Юліан Семенов
ще раніше? — Штірліц посміхнувся. — Тоді що?

— Ви сказали: вам відомо, як допитували в гестапо… Якщо вас катували, то хто? Коли? За що?

— На всі запитання я не відповім, але на запитання «за що?» згоден відповісти… Я дещо зробив для того, щоб допомогти зірвати сепаратні переговори Аллена Даллеса з Карлом Вольфом… У Швейцарії в сорок п'ятому…

— Значить моя інтуїція, — Роумен хмикнув, — не підвела. Вас завербували комуністи. Кому, як не їм, було вигідно зірвати ці переговори?

— Дивно… Мені здавалося, що найбільше в цьому була зацікавлена Америка… Стати країною, яка йде на змову з Гіммлером? Від цього досить важко відмитися… Мені здається, я працював на вас не менше, ніж на росіян… Питання престижу в політиці — питання немаловажне…

— І для того, щоб ви допомогли нам зберегти реноме найчеснішої і найреспектабельнішої держави, ви вбили нещасну Фрайтаг, дорогий штандартенфюрер Штірліц?

— Давно знаєте моє прізвище?

— А ви як думаєте?

— Я думаю, вам сказали про це зовсім недавно.

— Мені сказали про це після того, як ти, фашистський перевертню, почав стежити за моїми друзями…

— Красивий, веснянкуватий агент Кемпа — ваш друг? — здивувався Штірліц і потягся за сигаретою, але він не встиг узяти її з пачки, бо Роумен ударив його кулаком в лоб і повалив горілиць…

ГАРАНТОВАНА ТАЄМНИЦЯ ЛИСТУВАННЯ-ІV

«М-ру Полу Роумену

Посольство США в Іспанії

Дорогий Пол!

Елізабет і я щиро поздоровляємо з Крістою. Бог почув тебе і виконав твоє прохання: розумна, голубоока і з веснянками, саме про таку дівчину ти мені писав в одному з своїх послань. Щастя вам і добра.

З приводу будинку на березі океану. Можна підшукати.

Правда, ціни досить високі, як-не-як ми живемо в Голлівуді, а не десь там. Я подивився три котеджі, один з басейном, шість кімнат, дорого, але можна взяти на виплат, другий — холостяцький, там тільки спальня та хол, зате величезна веранда, метрів сорок, цей дешевший, але просять усі гроші одразу. Третій треба ремонтувати, його арендували німецькі й французькі емігранти, зовсім запустілий, вони помалу складають чемодани, з роботою погано, антифашистська продукція зараз не має такого попиту, як у сорок четвертому, тому люди вирішили повернутися до своїх розбитих вогнищ у Європі.

Я замовив фотографії трьох цих будинків, надішлю тобі з наступною поштою.

Твоєї поради з приводу суперечок я послухався й дотримуватимусь її неухильно. Твоя правда: усе вирішує осередок щастя, у ньому народжується мир і довір'я, саме те, чого позбавлена більша частина людства.

До речі, про Вренкса. Він не одержав жодного листа з тієї країни, яку ти мав на увазі. Він писав туди п'ять разів, але не одержав жодної відповіді. Твою рекомендацію я йому передав, це його дуже здивувало, але все-таки він подякував і пообіцяв про все подумати. Назавтра він подзвонив мені й спитав, чи можу зробити люб'язність надіслати його листа разом з моїм. Я відповів, що мій лист до тебе йде так само, як усі звичайні листи, це тільки ти мені надсилаєш кореспонденцію з дипломатичною поштою.

У мене дуже багато новин, але я зрозумів з твоєї попередньої звісточки, що краще поговоримо про все це при нашій зустрічі. Якщо я тебе зрозумів правильно, тоді наговоримося про все, коли ви з Крістою приїдете сюди наступної весни. Будь ласка, не резервуйте готель, Елізабет і я образимося, якщо ви зупинитесь не в нас, хлопчики галасують на вулиці, тож вони вам не заважатимуть, та й у кімнаті, яку ми для вас приготуємо, вікна виходять у сад, що належить другу Ейслера, композитору Дмитру Темкіну, ти пригадуєш його, він готував музику для фільму «Сто чоловіків і одна дівчина» з Леопольдом Стоковським у ролі диригента. Він живе тут уже двадцять років, став знаменитістю, але розмовляє з жахливим акцентом, а Ейслера запрошує в гості тільки ввечері, щоб ніхто не бачив; удень і в неділю в нього збираються тільки американці, все-таки прислів'я, що часом треба бути святішим за самого папу римського, лише тому й стало прислів'ям, що виражає суть того часу (тих часів), коли воно стало хрестоматійним, тобто зрозумілим кожному і майже кожному потрібним.

Якщо у вас у посольстві показуватимуть фільм «Десант», подивись… В титрах ти знайдеш і моє прізвище. Полюбуйся на гру президента акторської Ліги Рейгана, я тобі писав про нього, він виконує роль одного з наших диверсантів.

На жаль, я провалявся в ліжку, підхопив якусь дику інфлуенцу (температури нема, тільки страшний кашель), коли в Штати приїжджали російські письменники Симонов та Еренбург. Про них багато писали, причому по-різному, відзначали, що Еренбург особистий представник Сталіна, давно й надійно пов'язаний з російськими секретними службами, очолював бюро Комінтерну в Парижі, а Симонов, який пише ліричні вірші, був при ньому як декораційне прикриття. А втім, газетна сенсація — це газетна сенсація, а приймали їх тут чудово, по-дружньому, і, як сказав мені потім Брехт, йому дзвонив затворник Ліон Фейхтвангер і, здається, мав намір вибратися з свого далекого відлюддя. До речі, він поводиться саме так, як ти радиш мені поводитись. Йому легше — він створює світи, в яких живе, йому не нудно, а я — нездара, позбавлений хисту писати чи малювати, тому й не можу існувати без спілкування з до себе подібними.

А через місяць приїхали два російські біженці, один колишній полковник, другий майор. Розповідали просто жахливі історії про Росію, начинені сюжетами, які можна зразу ж крутити в кіно, їхні лекції збирали величезну аудиторію, добряче заробили. Я потім з ними поговорив, і з'ясувалося, що вони перейшли до Гітлера в сорок другому, співробітничали з генералом Власовим, ти пригадуєш, про нього багато цікавого розповідав Аллен. Мій інтерес якось згас, бо в мене, як і в тебе, та й у всіх наших, своє ставлення до перебіжчиків. Я дивився на них і бачив їх у німецькій формі, уявляю, як ти почував би себе, адже охоронники твого концтабору носили таку саму форму.

Брехт ходить якийсь сумний, я спитав, чому він не відповідає на твої листи. Він дуже здивувався й сказав, що нічого від тебе не одержував. Але з властивою йому розгубленістю він, я думаю, ткнув кудись твої послання й знайде їх лише тоді, коли прибиратиме в своєму кабінеті, геть-чисто заваленому книжками, журналами та кореспонденцією.

Ми сердечно обіймаємо Крісту й тебе.

Чекаємо скорої зустрічі,

твій Грегорі Спарк».

ШТІРЛІЦ-ХVІ

(листопад сорок шостого)

Сидячи за кермом свого «форда», Роумен усе ще лютував:

— Хто

Відгуки про книгу Експансія-I - Юліан Семенов (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: