У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик

Антоніо - один з фундаторів школи. Власне, ініціатор її створення. Вже потім мені доручили зв'язатися з ним, бо вивіска святої церкви плюс прегарна жінка, яка так потерпіла від безбожників... У свій час він відіграв позитивну роль І дуже нам допоміг, але останні місяці його вплив на донью Менендос набуває зовсім небажаного напрямку.

- І ви не могли цього падре своєчасно знешкодити?

- Тобто? - голос Нунке зірвався, прозвучав неприродно хрипко.

- Це скидається на анекдот! - вигукнув Думбрайт глузливо.- Начальник школи розвідників не розуміє, що означає "знешкодити"! Може, для вас влаштувати спеціальний курс лекцій, щоб ви збагнули, як це робиться?

- Ви не так мене зрозуміли... Можливо, я висловився невдало, - пополотнів Нунке.

- Невдало висловлюється той, кому, власне, й висловити нічого. Хто не має власної думки... Що ж до того, як я вас зрозумів, то, запевняю, я метикований і здоровий глузд у мене є... Даю строку два тижні. Щоб ні на віллі, ні у Фігерасі падре духу не було! А якщо він і зовсім зникне, - буде найкраще. Цей чорний крук надто багато знає про школу і може нам дуже нашкодити. Та й на патронесу його вплив завеликий. Відшукайте їй такого духівника, який діяв би згідно з нашими планами. А найліпше було б прибрати її до рук у інший спосіб...

Шульц і Нунке мимохіть перезирнулися.

- Так, так, жінці у її віці потрібен полюбовник, а не проповідник моралі і цнотливості! До речі, невже ніхто з вас не накинув оком на такий ласий шматочок? Якби я мав час, чорт забирай... Ось ви, Фред? У яких ви стосунках з патронесою? Теж читаєте їй 'проповіді?

- Раніше був у приятельських, але тепер просто не маю часу до неї вчащати... До того ж падре Антоніо...

Нунке посміхнувся:

- Втратити таку прихожанку, звичайно, йому шкода. Не диво, що він боїться, щоб Агнеса, бува, не втратила свого вдовства...

- Тим більше геть цього падре під три чорти!.. Слухайте! Ідея! А що, коли ми одружимо вас, Фред, з Агне-сою Менендос? Це ж чудесний вихід! Ми зберігаємо назавжди таку зручну вивіску для школи, прибираємо до рук усю фінансову частину, ви здобуваєте чарівну коханку... Кращого бізнесу, Фред, ви не мали і не матимете. Хочете, укладемо контракт, як то і годиться між порядними людьми? Дамо за Агнесою чималий посаг. Га? Що ви скажете? Я розумію, брати за дружину жінку, хай і красиву, але з таким додатком, як каліка-донька.... Пхе! Це може отруїти навіть медовий місяць...

- Особливо зараз, коли дівчинці погіршало, - нагадав Нунке.

- Погіршало? Та це ж знаменитої Хворобу можна прискорити. Розв'яжуться руки у матері, у вас, Фред, нарешті перестане страждати і дівчинка. У таких випадках зайве зволікання летального кінця - свідчення найгіршого гатунку сентиментальності.

Фред відчув, як у голову йому вдарила гаряча хвиля. Щоб сховати почервоніле обличчя і не кинутись на боса, який, по суті, зараз виніс два смертних вироки - падре і Їрене, Шульц швидко відвернувся до вікна. Виказати себе зараз - значить, загубити всю справу! Але як витримати, як подолати почуття гніву, що наростає і наростає?

- Думайте, думайте, Фред! Даю строку не більше двох тижнів. За цей строк можна приступом взяти най-укріпленішу фортецю, не те, що жінку, яка впаде вам до рук, мов дозрілий плід... Гер Нунке, ви мусите забезпечити Фреду щовечора принаймні дві вільних години!

- У тому-то й лихо, що цього вільного часу не викроїти. Саме перед вашим приходом ми говорили з Фре-дом, що російський відділ фактично лишився без належного керівництва.

- Про що ж ви думали досі?

- Досі відділ був утричі менший.

Нунке розповів про становище, що склалося в російському відділі, і виклав суть своєї розмови з Шульцем.

- Зрозуміло. Відділ треба укомплектувати додатковим складом вихователів. Але поки що мова може йти лише про помічника. У вас є на прикметі якась кандидатура?

- Може, взяти Протопопова? - швидше запитав, ніж запропонував Нунке.

- Про Протопопова забудьте. Для вас він помер. А отця Полієвкта - ну й ім'я собі обрав!-ми готуємо для великих справ на релігійній ниві.

- Тоді Домантовича? - назвав друге прізвище Нунке.

- Дуже молодий, - заперечив Фред.

- Він же старший за вас! На цілих п'ять років! - нагадав Нунке досить сердито.

- Дійсно, це може бути кандидатура! - погодився Думбрайт.- Чудово осягнув усі дисципліни, кмітливий.

Перед війною працював вашим агентом у Росії і, наскільки я пам'ятаю анкетні дані, має навіть якісь нагороди за виконання якихось завдань... Не розумію, Фред, чому ви заперечуєте проти Домантовича.

- У нас з ним чомусь склалися не дуже приязні взаємини, боюся, це мимоволі може позначитися на роботі...

- Дурниці!-безапеляційно заявив Думбрайт. - Це лише .сприятиме справі. Ми призначимо його вашим помічником, і він гостріше помічатиме ваші огріхи, а ви - його!.. Даю згоду на кандидатуру Домантовича, поки підшукаємо когось іншого... А тепер до біса всі справи! Я погано обідав і ще не вечеряв... І спати хочу, як після трьох безсонних ночей. Врешті-решт, всі ми люди, як каже Ворон, і всі человєці...

Але повечеряти Думбрайт не встиг. На його нещастя, пролунав телефонний дзвоник. Правда, телефонну трубку зняв Нунке, але затриматися довелося Думбрайту.

- Слухаю... Що?.. Хай заходить! -зітхнувши, Нунке трохи тривожно повідомив:- Чомусь спеціальний посланець від іспанської контррозвідки з Барселони.

- Дивно!

- Я сам нічого не розумію.

У супроводі чергового за хвилину зайшов низенький черевань, з нафікстуареними вусами, що стриміли на верхній губі двома