У чорних лицарів - Юрій Петрович Дольд-Михайлик

- Важко відразу щось сказати, ми ж чули лише заключну частину, - ухилився від прямої відповіді Фред.- Але й з почутого ясно: промова спрямована проти Радянського Союзу.

- Ви надто обережні у висновках. Чи не збагнули гаразд, про що йдеться. Фактично це ж оголошення наступу на росіян! О, це подія! Поворот на сто вісімдесят градусів - широко розвів руками Нунке.

Черговий приніс пачку газет, і всі троє жадібно на них накинулись. В іспанських - було лише повідомлення про виступ у Фултоні з досить невиразними коментаріями. Французькі газети надрукували промову повністю, на перших сторінках.

- Читайте ви! - наказав Нунке Ворону, який бездоганно володів французькою мовою.

Ворон з роками став далекозорим, він ретельно приховував цей дефект і тепер відставив газету далеко вперед, читав повільно, відокремлюючи слово від слова, часом вдаючись у патетичний тон, окремо спиняючись на не зрозумілих слухачам словах, незвичайних зворотах. Взагалі, Ворон почував себе в центрі уваги і помітно цим пишався.

Мірою того, як генерал читав промову колишнього ан-гліігського прем'єра, який хоч був уже не при владі, але відігравав у політичному житті Англії величезне значення, серце Фреда, чи, краще сказати, того, хто ховався під його ім'ям, болісно стискалося: вчорашній союзник у боротьбі з фашистами, що так захоплено вітав перемоги Радянської Армії, сьогодні, коли не минуло й року по закінченні війни, закликав створити англо-американський блок проти Радянського Союзу.

Черчілль не дуже дбав про оригінальність висунутої ним ідеї, не був оригінальним і у своїх формулюваннях і аргументах. Коли фюрер кілька років тому проповідував, що тільки арійська раса здатна керувати світом, то містер Черчілль у своїй промові в місті Шултон доводив, ніби світом належить керувати лише націям, які розмовляють англійською мовою.

- Гершафтен! Вітаю! Вітаю з новою ерою!.. Ну, що ви тепер скажете? - сяяв начальник школи.

- Маєте рацію, справді нова ера в міжнародному житті, - резюмував Шульц.

- Роботки нам тепер прибавиться дай боже! - схвалив Ворон.

- О, наша роль тепер чи не головна! - підтримав його Нунке.- Шкода, що немає зараз Думбрайта...

- Але він у Нью-Йорку і привезе найостанніші новини.

- Так, новин цього разу буде багато, - замислено промовив Нунке, прикидаючи в думках, як новий курс може позначитись на справах школи.

Але новини почали надходити раніше, ніж Думбрайт повернувся з Нью-Йорка.

Першою ластівкою була шифрована телеграма, в якій бос наказував усі відділи школи, крім російського, негайно направити за вказаними адресами - переважно до Баварії і Західного Берліна. Не встигли виконати цього завдання, як почали прибувати з таборів для переміщених нові кандидати в "лицарі". На подив Нунке, тут були не тільки росіяни, українці, білоруси, яких він усіх називав одним словом слов'яни, а й туркмени, узбеки, таджики, вірмени, навіть абхазці і киргизи.

- Що я з ними робитиму? Де знайду вихователів? - бідкався Нунке, розміщуючи нове поповнення школи.

Усе стало на своє місце, коли за кілька днів Думбрайт, збуджений і веселий, щоб не сказати щасливий, повернувся до школи.

- Ми повинні готувати агентів для всіх районів Росіі. Не станемо ж ми засилати українця чи білоруса до грузинського аулу. Він же там білою вороною буде! У нашій школі повинні бути представники всіх національностей Радянського Союзу.

Змінився не тільки склад слухачів школи, а ухвалена досі програма, самий метод навчання.

У боксах встановили телевізори. У точно визначений час кожен з мешканців боксу був зобов'язаний прослухати одного з двох професорів, привезених Думбрайтом з Нью-Йорка. Читалися лекції з так званої "духовної підготовки". Кожна лекція тривала щонайменше дві години.

Професори повчали своїх слухачів, як у розмовах з радянськими людьми пропагувати всілякі новонароджені "ізми", що на грунті післявоєнної зневіри у краще майбутнє світу зростали в Європі та в Америці буквально мов гриби.

Викладали нові філософські теорії, звісно, схематично. Але від слухачів вимагали, щоб другого дня вони, без будь-яких конспектів, виклали вихователям зміст прослуханого. Але головний сенс полягав і не в цьому, а у вмінні дискутувати з приводу почутого. Кожного тижня кандидат у "лицарі" зустрічався з лектором як опонент його тверджень. Адже агентові чи резидентові доводилось тепер готуватися не лише для збирання агентурних даних, диверсій, створення певних труднощів на тій або тій ділянці, а й озброюватися для того, щоб стати пропагандистом ворожих радянському суспільству ідей. Диспути з лекторами правили за тренування для майбутніх суперечок з радянськими людьми.

Особливою увагою Думбрайта користувалася група "Амінь", бо учасники її повинні були діяти саме в сфері ідеології. Всіх, хто входив до цієї групи, звільнили від тренувань з боротьби, збройного нападу, лишивши тільки вправи з стрільби, та й то на випадок провалу, і особливо радіосправи, щоб з групами цими можна було підтримувати постійний зв'язок і здійснювати необхідне керівництво. Зате значно посилили "духовну підготовку". Професор богослов'я Брант, маленький, сухорлявий старик, систематично переходив від одного учня класу "Амінь" до другого, перевіряючи знання сектантських звичаїв, молитов, вміння говорити проповіді на першу-ліпшу тему. Дум-брайт сам з охотою супроводжував Бранта, перевіряючи, як швидко і як успішно засвоюється ця нова дисципліна, звіряв їх відповіді з конспектами професора, власними нотатками, робив поправки, зауваження і весь час попереджував:

- Не треба відверто антирадянських, а так...

І слухачі, які знали Думбрайта, замість нього закінчували:

- З душком! З душком!..

Думбрайт реготав і йшов до нового боксу.

Проте сміх цей був дещо штучний, бо становище в школі його не задовольняло.

Думбрайт поспішав.

- Я обіцяв у Нью-Йорку, що за місяць-півтора ми зможемо надіслати до більшовиків кілька десятків добре підготованих агентів і диверсантів. А