Віннету І - Карл Фрідріх Май

Танґуа стояв поряд. По ньому було видно, наскільки він розізлився. А я підійшов до нього і подивився в очі.

— Вождь кайова — брехун чи любить правду?

— Ти хочеш образити Танґуа? — роздратовано запитав він.

— Ні, просто хочу знати правду. Тому відповідай!

— Вбивча Рука має знати, що вождь кайова любить правду.

— Побачимо! Ти ж пригадуєш, що ти казав мені?

— Коли?

— Щойно, поки я був прив’язаний до стовпа.

— Тоді багато що було сказано.

— Це правда. Але ти знаєш, котрі саме з твоїх слів я маю на увазі. Ти збирався відповісти мені за всі свої наклепи.

— Хіба Танґуа говорив щось таке? — запитав він, здивовано піднявши брови.

— Так, ти сказав, що будеш битися зі мною і переможеш.

Здається, що йому стало страшно від моїх слів, бо він невпевнено заперечив:

— Танґуа не пригадує таких слів. Вбивча Рука неправильно його зрозумів.

— Ні. Віннету був при цьому, він підтвердить.

— Так, — охоче підтвердив Віннету. — Танґуа справді збирався битися з Вбивчою Рукою і похвалявся, що переможе.

— Отже, ти справді говорив так. Ти дотримаєш свого слова?

— А ти вимагаєш цього?

— Так. Ти назвав мене боягузливою жабою. Ти наговорював на мене і доклав усіх зусиль, аби знищити нас. Той, хто робить таке, мусить також мати сміливість відповідати за це.

— Ні… нізащо! Вождь кайова б’ється тільки з вождями!

— Я — вождь!

— Доведи це!

— Гаразд! Я доведу це — підвішаю тебе на мотузці на першому ж дереві, якщо ти відмовишся битися зі мною.

Погрожувати індіанцеві повішанням — це страшенна обрáза. Тож Танґуа відразу ж витягнув ножа з-за пояса і крикнув:

— Ти, пес, Танґуа заріже тебе!

— Чудово, але не так, як тобі б хотілося, а в чесному бою. Воїн проти воїна, ніж проти ножа.

— Такого вождь кайова не буде робити. Він не буде мати справи з Убивчою Рукою!

— Але раніше, коли я був зв’язаним і не міг боронитися, ти збирався таки мати зі мною справу, боягузе!

Він хотів було кинутися на мене, але тут між нами став Віннету.

— Мій брат Убивча Рука має рацію, — сказав він. — Танґуа наговорював на нього і обіцяв битися з ним. Якщо вождь не дотримає слова, це означатиме, що він боягуз і заслуговуватиме на те, щоби плем’я вигнало його. Цю справу треба вирішити негайно, бо ніхто не має права сказати, що воїни апачів гостили у себе боягузів. Щó вождь кайова збирається робити?

Перш ніж відповісти, Танґуа озирнувся довкола. На галявині було втричі більше апачів, ніж кайова; його люди були цілком оточені ворогами. Тож не можна було сваритися з апачами, тим більше у момент, коли слід було заплатити такий великий викуп, а Танґуа фактично був ще почасти в полоні у апачів.

— Танґуа подумає про це, — невпевнено відповів він.

— Для хороброго воїна тут нема про що думати, — зауважив Віннету. — Або ти погоджуєшся на бій, або тебе назвуть боягузом.

Тут Танґуа не витримав і заверещав:

— Танґуа боягуз? Я особисто проштрикну ножем того, хто говорить таке!

— Таке говоритиме Віннету, — гордо і спокійно відповів юний вождь апачів, — якщо ти не дотримаєш слова, яке дав Убивчій Руці.

— Танґуа дотримає слова.

— Отже, ти готовий битися з ним?

— Так.

— І то негайно?

— Негайно! Я мушу якомога швидше побачити його кров.

— Чудово, тепер потрібно узгодити, якою зброєю можна буде користуватися під час цього двобою.

— Хто має це вирішити?

— Вбивча Рука.

— Чому?

— Бо ти його образив.

— Ні. Вирішувати буде Танґуа, — закричав Танґуа, — бо Вбивча Рука, звичайний блідолиций, насмілився образити вождя. Танґуа важливіший за Вбивчу Руку, бо він вождь.

— Убивча Рука кращий за багатьох вождів.

— Він також це стверджує. Але це ще не доказ.

Тут я перервав суперечку.

— Нехай обирає Танґуа. Мені байдуже, якою зброєю перемогти його.

— Ти не переможеш мене, — знову заверещав кайова. — Ти що, думаєш, Танґуа