Замок дівчини в білому - Костянтин Киріце
— Заспокойся! — перепинив її Віктор. — Звідти ніхто не може піти за нами… Зате ми можемо пройти туди будь-коли. Замок спеціально збудовано так, що лише з нашого крила…
Але дівчина в білому урвала його:
— Я була певна, що є ще одне крило! І воно більше, ніж наше?
— Набагато! Але схоже на те, що на твоєму плані, мов дві краплі води.
— Ви знайшли скарб?
— Скарб?! Ах, так! То зала зброї з дуже цінними речами. А ти звідки все це знаєш?
— Я знайшла старовинний документ, він був захований у моїй кімнаті. А як вам удалося прийти сюди? Адже я забула написати в листі…
— Ми теж знайшли один старовинний документ, він і привів нас до входу в замок… Ми тобі все розповімо…
Обоє обережно ступали по кам’яних плитах підземного ходу.
— Що це за люди, які тримали тебе в полоні? — спитав раптом Віктор.
— Ви їх не знаєте?
— Ще не знаю, але маю певні підозри…
Обоє дійшли до середини тунелю. Дівчина в білому ступила крок уперед, щоб іти лікоть у лікоть із Віктором.
— І які ж у тебе підозри? — з цікавістю запитала вона.
Віктор узяв її під руку вільною рукою. Але не встиг і рота розкрити, як його вразило чорне передчуття. Це була перша реакція на підступний напад. Земля побігла під ногами. Дівчина в білому інстинктивно вчепилася за нього. Так, обнявшись, вони обоє провалилися в порожнечу, притулившись одне до одного із смертельним жахом у грудях.
9
У збройовій кімнаті Лучія не знаходила собі місця. Минуло вже багато часу, а розвідників усе не було. Далі не можна чекати, згорнувши руки. Вона вийшла в коридор і покликала решту черешняків.
Урсу теж непокоївся. Карався, що дозволив Тікові піти замість себе. Хто зна, що там скоїлося з хлопчиною? Але все-таки спробував заспокоїти друзів:
— Не тривожтеся. Невідомо, на які перешкоди вони там наткнулися. Коли хочете, я піду вслід за Тіком.
Йому відповіли тільки повні сліз очі тієї, котру нещодавно образив білявий шибеник. Крем’язень швидко вискочив на колону і зник у потайних дверях. Невдовзі він дістався до тунелю, пішов обережно вперед, освітлюючи та обстежуючи окремо кожну стіну і кожну кам’яну плиту окремо. Він пройшов половину тунелю, і з ним нічого не сталося. Пастка була сконструйована так, що відкривалася тільки тоді, коли хтось із другого замку намагався пройти в князівський замок. Це була подвійна міра безпеки проти будь-кого чужого і незваного, хто зважився б проникнути до князівського замку.
Урсу зайшов до середини колони, знайшов потайні двері і спробував тихенько відчинити їх. Механізм піддався, але двері навіть не зрушилися з місця, незважаючи на всі його зусилля. Тут не було ніякої загадки. Хлопець здогадався, що двері забарикадовані зовні. Отже, Тік потрапив невідомим до рук. Те, чого не хотів припускати Урсу, стало фактом. Безперечно, Тік пройшов у двері, тоді одразу спрацював механізм, і люк зачинився зсередини. Тепер не можна гаяти часу. Треба якомога швидше повертатися, покликати Віктора й разом виробити план як вирятувати малого з рук невідомих людей.
Крем’язень чимдуж подався назад. Думка про те, що Тік у небезпеці, завдавала йому фізичного болю. Як захистити малого, як його врятувати? Його треба негайно рятувати, і Урсу вже знав, як. Він проникне в другий замок, він ще раз перелізе через зубчастий мур. Люди простять йому, що він заради порятунку Тіка порушив клятву. Це буде перше й останнє клятвопорушення в його житті.
У ту мить, коли думка про порятунок Тіка цілком заволоділа ним, коли він вирішив, що візьметься за її здійснення негайно, хлопець відчув, як під його ногами розверзається порожнеча. Він інстинктивно замахав руками в повітрі, намагаючись за щось ухопитися. Але йому вдалося тільки зберегти рівновагу, а це означало дуже багато при такому несподіваному падінні.
10
Замок, де вже років триста нікого не було, став раптом театром нечуваних подій.
У північному крилі, в крилі дівчини в білому, троє чоловіків, швидше зневірених, ніж сердитих, крутилися довкола підлітка з кирпатим носом і кучерявим чубом, а той на всі погрози відповідав мовчанкою.
У князівському крилі троє черешняків переживали невимовно важкі хвилини. Найкращі з-поміж них зникли безслідно. Зник Віктор — той, хто міг би розвіяти морок невідомості; зник Урсу — той, хто міг би довести до кінця найабсурдніший план порятунку; зник кирпатий пустун — той, за кого найбільше потерпали черешняки.
А вони всі безсило борсалися у двох глибоких і темних підземеллях, звідки не долинав назовні жоден звук. Хитрі пастки навіть за кілька століть не втратили механічної пам’яті. Вони взяли полонених, бо таке було їхнє призначення.
Над Замком двох хрестів опустилася ніч на чорних моторошних крилах.
Розділ XIX
1
Чоловік із шрамом оговтався.
— У нас є дуже цінна застава, — сказав він своїм спільникам. — Я впевнений, що «ті» пропонуватимуть обмін. Вони прийшли сюди тільки за скарбами. Ми повинні почекати.
— Мабуть, поява цього німого і зникнення дівчини пов’язані між собою… — наважився чоловік із борсуковими очима.
— Занадто все відбулося одночасно, щоб не бути пов’язаним…
Обох молодших спільників вразила твердість ватажка. Худорлявий звернувся до нього через кілька хвилин:
— Що робити з хлопчиком?
— Зачинити в кімнаті дівчини! — сухо відповів чоловік із шрамом.
Коли вони зайшли в приміщення-в’язницю, то побачили, що Тік ніби закам’янів у кутку. Худорлявий зупинився перед ним і пронизав поглядом-блискавкою:
— Якщо до ранку
