Том 6 - Леся Українка

. Автограф (ф. 2, № 806) недатований, становить початок незавершеної драми.

Датується орієнтовно 1912—1913 pp.

Подається за автографом.

Просодія-— певним чином ритмічно організована мова.

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в десяти томах, т. 6. К., «Дніпро», 1964, стор. 226—227. Назва умовна. Це нездійснений план задуманого драматургічного твору на тему повісті О. Кобилянської «В неділю рано зіллй копала...».

У статті «Ольга Кобилянська» Є. Кирилюк зазначає: «В неділю рано зілля копала...» — шедевр в українській літературі. Його можна

і слід поставити в одному ряду із найкращими творами наших класиків. Він, безперечно, вплинув на створення таких видатних творів, як «Лісова пісня» Лесі Українки і «Тіпі забутих предків» Коцюбинського» («Ольга Кобилянська в критиці та спогадах». К., Держлітвидав України, 1963, стор. 210).

В останні роки життя Леся Українка мала намір інсценізувати повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала...». До цього її спонукала авторка повісті в листі від 22.ХІІ 1908 p.: «Просьба слідуюча: чи хтось біленький не міг би се оповідання переробити на сцену? Будь то на драму, будь то на оперу?.. Оповідання обробляє знану пісню «Не ходи, Грицю, на вечорниці...», однак цілком-цілком іпакше, як обробив се М. Старицышй, і далеко обширніше та, по правді кажучи між нами, «тонше». Хтось хтів би страх поставити се оповідання з своїми циганами, як їх виводить там, на сцену, із чудовою «чорнобривою», котру б могла відіграти хіба така артистка, як добродійка Заньковецька... На сцену міг би поставити її хтось біленький... або І. Франко... Поки що ділиться сею гадкою хтось лише з дорогим хтосічком, маючи перед його сценічним талантом велике поважання».

Лист О. Кобилянської до Лесі Українки від 13.IV 1912 р. (ф. 2, № 1040) свідчить про те, що поетеса погодилася на пропозицію авторки повісті, радилася з нею і навіть ділилася напрямом переробки. О. Кобилянська погодилася на переробки, роз’яснила окремі сцени. Проте здійснити задум Лесі Українці не пощастило. В листі від 21.111 1913 р. вона писала до О. Кобилянської з Єгипту: «...Тут, коли матиму силу, займуся чиїмсь «У неділю рано...» (я його взяла з собою, але не писала, поки була розклеєна, боялася спартачити) ».

Автограф недатований (ф. 2, № 864).

Датується орієнтовно березнем — квітнем 1913 р.

Подається за автографом.

Старицький Михайло Петрович (1840—1904)—український письменник, театральний і громадський діяч.

[«...ЯКА Ж ДИВНА, ЯКА Ж ДИВНА ОЦЯ ЩАСЛИВА СТОРОНА!..]

Вперше надруковано в кн.: А. Г о з е н п у д. Поетичний театр. К., «Мистецтво», 1947, стор. 283—284. Назва умовна.

Автограф недатований (ф. 2, № 726).

Датується орієнтовно (за почерком) 1912—1913 pp.

Подається за автографом.

Вперше надруковано у кн.: Арго. Літературний збірник. Кн. 1, К., 1914, стор. 39, з приміткою Олени Пчілки:

«Коли я в початку липня прибула до Лесі на Кавказ, у Ку-таїс, вона, лежачи хвора в ліжку, однак поривалась думкою до своїх творів. Одного разу, при розмові об «Арго», згадала про свою обітницю, про ту поему, й сказала: «Апу, спробую зазначити, як би то воно виходило». Отож вона говорила, а я писала з її слів подаваний тут зміст її надуманої поеми. Проказуючи, Леся дещо зміняла: місце дії, останні слова. Перше хотіла закінчити прокляттям, потім сказала: «Ні, нехай «останнім акордом» буде молитва до Геліоса,— та й проказала ті слова, що стоять в кінці конспекту.— Отак і буде! — додала Леся наостанку.— Як тільки зможу писать, зараз напишу й пошлю». Та сьому бажанню не судилося справдитись! Зостався конспект».

Автограф невідомий.

Датується, на основі свідчень Олени Пчілки, липнем 1913 р.

Подається за першодруком.

Пчілка Олена (літературний псевдонім Косач Ольги Петрівни (1849—1930) — українська письменниця ліберально-буржуазного напряму, мати Лесі Українки.

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

Леся Українка в Криму. Фото. 1897. . , . . , . 96—97

«Камінний господар». Сторінка автографа. 1912. . 96—97

Леся Українка з Аріадною Драгомаиовою. Фото.

1895....................................128—129

Титульна сторінка книжки Г. Гауптмана «Ткачи» в перекладі Лесі Українки. 1905. , ...........128—129

ЗМІСТ

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ

Академия наук Украинской ССР

ЛЕСЯ УКРАИНКА

СОБРАНИЕ СОЧИНЕНИЙ В ДВЕНАДЦАТИ ТОМАХ

ТОМ 6

ДРАМАТИЧЕСКИЕ

ПРОИЗВЕДЕНИЯ

(1911-1913)

ПЕРЕВОДЬІ

ДРАМАТИЧЕСКИХ

ПРОИЗВЕДЕНИЙ

(На украинском языке)

Редактори О. Я. Безпальчук, Л. П. Чорна Художній редактор P. К. Пахолюк Оформлення художника В. М. Дозорця Технічний редактор Б. М. Кричевсъка Коректори Н. О. Луцька, О. С. Улезко

Здано до складання 5.II 1976 р. Підписано до друку 17.VIII 1976 р. Зам. 6—3308. Вид. № 489. Тираж 100 000. Папір Ni 1, 84Х108Ѵз2. Друк.-фіз. арк. 13 + 2 вкл. Умовно-друк. арк. 22,05. Облік.-вид. арк. 18,4.

Ціна 1 крб. 34 коп.

Видавництво «Наукова думка», Київ, Репіна, 3.

Головне підприємство республіканського виробничого об’єднання «Поліграфкнига» Дершкомвидаву УРСР,

Київ, вул. Довженка, З*

1

Теорії — релігійні процесії.

2

Тут ужито франзуцької, а не іспанської вимови * імення «Жуан», бо так воно освячене віковою традицією у всесвітній літературі. З тої самої причини ужито італьянської форми слова «донна».

3

Хай живе Вакх! (Лат.).— Ред.

4

Дискомет (грецък,).— Ред.

5

Настоящее название местечка — Петерсвальдау; по местпому произношению — Петерсвальде. (Прим, переводчика),

6

Закінчення другої дії в автографі бракує.— Ред.

7

Далі у примітках зазначатимемо лише номер фонду та одиниці збереження.

8

Для хліба й води (лат.).—Ред.

9

Розумна підстава, смисл (франц.).— Ред.

10

Леся Українка. Документи і матеріали. 1871—1970. К., «Наукова думка», 1971, стор. 285.

11

L’ in tru s е — дослівно: стороння, влазлива (франц.).— Ред.

12

Леся Українка. Документи і матеріали. 1871—1970, стор. 311—312.