Том 6 - Леся Українка

Він переміг!» 10

Автографи —ф. 2, № 784 (чорновий) і ф. 2, № 19 (чистовий).

Подається за першодруком, звіреним з автографами.

Косач Ольга Петрівна (по одруженні Кривишок, 1877— 1945) — молодша сестра Лесі Українки. Відома як поетеса під псевдонімом Олесі Зірки.

«Р а д а» — українська щоденна газета ліберально-буржуазного напряму, виходила в Києві 1906—1914 pp. Події суспільного життя висвітлювала з буржуазно-ліберальних і націоналістичних позицій.

Садовський Микола Карпович (справжнє прізвище — То^ білевич, 1856—1933) — видатний український актор і режисер.

Командор — одне з вищих звань у чернечо-лицарських орденах епохи середньовіччя.

Тут ужито французької, а не іспанської вимов и...— З приводу вимови іспанських власних назв Леся Українка радилася з А. 10. Кримським. У цитованому листі від 24. V 1912 р. вона запитувала: «...Як треба казати по-іспанськи Dolores чи Dolores (іспанське жіноче ймення)? Як звучить j по-іспанськи — h (г) чи (х) ?»

Баніт (баніта) — вигнанець, підданий остракізму; ізгой.

Мориски — маврітанське населення в середньовічній Іспанії. Формально прийнявши нав’язане їм у кіпці XV — на початку XVI ст. християнство, мориски в більшості сповідували іслам.

А л ь к а д — старшина, або суддя в Іспанії і країнах Латинської Америки.

Святий Грааль — герой бретонських легенд XII ст., володар містичної чаші, яка наснажувала людей високих моральних якостей новими цілющими силами.

Сегідилья — іспанський (андалузький) народний танок у супроводі кастаньєт, гітари та співу.

Фелюка (фелюга) — невелике вітрильне судно на Середземному і Чорному морях.

Едем — рай, благодатний куточок землі.

Ізольда — героїня відомого французького лицарського роману «Трістап та Ізольда», дружина Корнуельського короля, яка палко покохала його племіпника Трістана і втекла з ним.

Фанданго — іспанський народний танок.

Папська булла — грамота, постанова або розпорядження папи римського, скріплені печаткою.

Конфесьйонал — віросповідання. Переносно (жартівливо) — таємниця.

Капітул — зібрання членів ордену.

Мадриленья — граціозний іспанський танок. Виконується в жвавому і легкому темпі.

Гостець — хронічний ревматизм у суглобах.

ОРГІЯ

Вперше надруковано в журн. «Дзвін», 1913, № 4, стор. 229— 245, під криптонімом Л. У.

Роботу над драмою «Оргія» було почато влітку 1912 р. і закінчено, як свідчить дата в чорновому автографі, 28 березня 1913 р. В листі до О. Кобилянської від 21.III 1913 р. Леся Українка писала, що «все докінчує, та ніяк не докінчить одної речі, початої ще дома літом».

П’єса була тепло прийнята українською громадськістю. Активний діяч революційного руху на Україні, один з перших перекладачів творів В. І. Леніна українською мовою П. Ю. Дятлов (1883—1933) у статті «Пам’яті Лесі Українки» («Рабочая правда»,

12 серпня 1913 р.) назвав «Оргію» «блискучою драматичною поемою».

На початку 1914 р. драма «Оргія» посмертно була дозволена до постановки і театр М. Садовського в Києві підготував її виставу.

Зберігся чорновий автограф — ф. 2, № 800.

Подається за першодруком.

«Д з в і н» — український науково-мистецький щомісячний журнал буржуазно-націоналістичного напряму. Виходив у Києві 1913-1914 pp.

Меценат Гай Цільній (між 74—64—8 до н. е.) — римський політичний діяч, сподвижник імператора Августа (63 до н. е.— 14 н. е.). Щедро підтримував письменників і митців, використовуючи їхню творчість в інтересах політики Августа.

Префект — у Стародавньому Римі особа, що займала військову, адміністративну, судову або господарську посаду.

Прокуратор — у Римській імперії чиновник, що відав збиранням податків та управлінням імператорськими маєтками.

. Андроніт — парадна, чоловіча кімната дому в Стародавній Греції.

Гінекей — тут жіноча кімната.

«Антігона» — під такою назвою відома трагедія великого давньогрецького драматурга Софокла (бл. 495—406 чи 405 до н. е.), написана 442—441 pp. до н. е. Головною героїнею трагедії е міфологічна донька фіванського царя Едіпа і його матері Йокасти. Супроводила сліпого Едіпа в засланні; всупереч забороні нового царя Фів — Креонта — поховала тіло убитого на війні свого брата Полініка і за це була замурована в печері. Антігона — втілення героїчної самопожертви. Наречений Антігони Гемон в одній із сцен трагедії Софокла виголошує афористичний монолог, спрямований проти свого батька Креонта.

X а р і т и — у давньогрецькій міфології богині краси і радості.

Гетерії — таємні політичні товариства у Стародавній Греції.

Кратер (кратир) — у Давній Греції велика чаша для змішування вина з водою.

Тартар — у старогрецькій міфології безодня під землею, де містився потойбічний світ.

Персефона — у старогрецькій міфології богиня, що уособлює процес щорічного завмирання і оживання природи, дружина бога підземного світу Аїда, який відпускав її на півроку до материного дому.

Менада — в Стародавній Греції жриця Вакха, вакханка.

Терпсіхора — у грецькій міфології муза танків і хорового співу. Зображувалася молодою дівчиною з лірою в руках.

Епіталама — в античній літературі весільна пісня.

Лаокоон — троянський жрець у старогрецькому героїчному епосі. Під час війни троянців з греками (данайцями) відмовляв своїх співвітчизників ввозити до міста подарованого данайцями величезного дерев’яного коня, що в ньому, як виявилось пізніше, ховались грецькі воїни. За намагання врятувати Трою проти волі прихильних до данайців богів останні наслали на Лаокоона зміїв, які задушили його разом з двома його синами. У Ватіканському музеї в Римі зберігається копія мармурової скульптурної групи «Лаокоон», створеної в І ст. до н. е. Гесандром, Полідором і Афі-нодором.

Електра — за грецькою міфологією, донька грецького царя Агамемнона, що допомогла своєму братові Оресту врятуватися від смерті L помститися за підступно вбитого батька. Електра — головна героїня трагедій Есхіла («Хоефори»), Софокла, Евріпіда («Електра»).

Андромеда — за грецькою міфологією, донька ефіопського царя Кефея, віддана в жертву морському страховиську і прикута до скелі. Згодом була врятована Персеєм.

М е д у з а — за грецькою міфологією, жінка-страховище з золотими крилами, мідними руками, залізли ми пазурами і зміями на голові замість волосся.

Плутонів тріумвірат — міфічні брати Мінос, Радамант та Еак (сини Зевса), які після смерті стали суддями над душами померлих у підземному світі, богом якого був брат Зевса Плутон (Аїд).

О б о л — старогрецька монета.

Ф і л е л л е н — друг, прихильник греків (слліиів).

Ф е б — у грецькій міфології одне з імен бога сонця Геліоса (Аполлона).

Камени — за давньоримською міфологією, богині, покровительки наук і мистецтв (як у давніх греків музи).

Країна сінів — Китай.

Корибанти— комедійні актори.

ПЕРЕКЛАДИ ДРАМАТИЧНИХ ТВОРІВ Моріс Метерлінк

НЕМИНУЧА (L’INTRUSE)