Том 5 - Леся Українка

colspan="3">-1-M. J~T~jY7^ 53 la y^f-· ^ ■■ F---L^#77 J........hi-# />iù mosso 1#^== Iftt1,··. . tea 3=*= tf .......r-,. .. J -T· · W·!·^ a tempo pL· f'® i i» -f..... =*=№==*& fu. K,.,__L vU u 'fe T ■ ^3^6“·" ,i è 1=*= =*=* i.(, ^F-r -HaF-tS: y u« il AncÌ ——®-antino =+=fi=FFFV· 1 itì==ÉS — ■ > ■—" ■<■.....-1 1· '" -#/- • ^ y-ca s 0 yo/i) mosso rìt. i-0 U~yr~~ zmpo (J—' •yìhr-ff- mosso=EEEE ^=tf v ■· %F" * * ft* Lli* 9—*--- 4--^— Allegretto -f-^-T-f ct- «.. fl...*- ■ }- -fó. r- V > ffl " )....... s№Éf=2TL^FF-r-y Andantinofe=fc4 ^=4 J—' P'V i gz^jj P *H f=*J—f*-· —J-sJ—t--— #=f _.J" p_H 5, -^izzér-l ^... g----- f —]-fr-^l %=* Allegro moderato'f>rr =kEÉ££EpE ——£—Ls!—eD—IIz#:^-:::!1 _ ijp « J «pi^-LJ .. U- li ^ p-—*"■ ™ ■ ■■" ■ ..........a AllegroA>_. .,... r &.....z j . #.....f ,......4- r~m —=%i—J—n- f- LJ-- » Q ttj*^ |-i іФ-=4-=—ь—в-—r-Jh- *p r'f ¥t-i4p t (tj^ .Д.-= p-д— ^^хгт— f ϋ L-UL-Lì Andante*F*=-ff -.T=f= =ш=p=f 1 Г---^І 4ft--ł—г- Lpii=Łji _iż. ....... |— і fr-ü-M^i+F ь. Andante#»■:..■: := і -ГГ ρφ ü-y jj...... j A -, > ґ iv-J r-fh^r s =M f 4.....J -f-~ж~ ~z ψ л - ч "mf —J-l—-— ■ή -._/ * Р Р'л о o Andante =&s=^ : —№fIÉ=É -._«■ dàj=ì=--^- =Ai..·:».. ΓΊ -p=v - Г? a tempo «o,FmW-f-=fi= ■—b£J 35 -“

Увага. Усі ці мелодії належить грати solo, без оркестрового супроводу і без штучного аранжування; коли трудно переходити від одної мелодії до другої в такім порядку, як тут поставлено, без довгих і штучних модуляцій, то краще нехай вони відділяються одна від одної просто паузами, як то звичайне буває при грі сільських музик, бо саме тут і €лід доховати сільського стилю, без зайвих хитрощів. Тільки якщо для того інструмента, що має імітувати сопілку, которась мелодія не підходить по тону, то її може сам артист транспонувати вище або нижче, відповідно до того, як буде краще звучати і як буде легше переходити з мелодії на мелодію.

Леся У кролика

ПРИМІТКИ

До п’ятого тому ввійшли драматичні твори Лесі Українки, написані у 1909—1911 pp.

Автографи творів Лесі Українки, на які е посилання в примітках, зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у фонді Лесі Українки (ф. 2)

у ПУЩІ

Вперше надруковано в «Літературно-науковому віснику» (далі: ЛНВ), 1910 р., кн. III, стор. 481—500, і кн. IV, стор. 3—45.

Задум твору виник, очевидно, десь наприкінці 1894 p., коли Леся Українка працювала над статтею про англійського поета, публіциста і державного діяча Джона Мільтоиа (1608—1674), вивчала матеріали, що стосуються його життя і творчості, зокрема працю А. Штерна «Milton und seine Zeit» 11 та книжку Т. Карлейля «Oliver Cromvel’s letters»12. Студіюючи історію Англії епохи буржуазної революції XVII ст.. поетеса звертає увагу на постаті англійського поета Георга Вітгера (1588—1667) та видатного борця за свободу вірувань в Англії Роджера Вільямса (бл. 1600—1684). Джон Міль-тон, Георг Віттер, Роджер Вільямс, певною мірою, стали історичними прообразами головного героя драми Річарда Айрона.

Робота над драмою була розпочата в 1897 р. і з великою перервою тривала до 1909 р. Вивчення чорнового автографа твору (ф. 2, № 807), який має заголовок «Скульптор», свідчить про те, що протягом 1897—1898 pp. були написані І, більша частина II та III дії. Потім у зв’язку з хворобою поетеси робота була надовго відкладена і поновлена лише 1907 р. В листі до матері від 10.ІХ 1907 р. Леся Українка писала: «Під впливом «осаждающих» мене просьб від деяких редакторів збірників (очевидно, мода на альманахи вернулася) я заходилась кінчати не тільки ту драму, що сей рік почата, «Руфін і Прісцілла», але й почату та відложену в довгий ящик драму про скульптора серед пуритан, і взялася за неї ретельно, бо щось мені чується, що як не скінчу тепер, то так воно вже й залишиться, а мені її шкода — «es liegt mir doch etwas daran» K

Письменниця, поновивши роботу, не тільки дописує незавершену раніше дію II (в автографі кінцева сцена суду пуританської громади над Річардом має дату 14.Х 1908 р.), а й суттєво переробляє всю драму. Драма була закінчена, очевидно, 1909 р. На останньому аркуші автографа невідомою рукою поставлена дата: «1897— 1909».

Текст чорнового автографа, що має численні виправлення, закреслення та дописки, а також уривки первісного варіанта драми, які зберігаються разОхМ з автографом, дають можливість визначити напрям, у якому йшло її подальше доопрацювання, зрозуміти ідейні й творчі пошуки Лесі Українки.

Більшість переробок у тексті була пов’язана з трактуванням образу головного героя, з висвітленням тих причин, що зумовили занепад таланту Річарда Айрона. Так, наприклад, у первісному варіанті дії II було місце, в якому досить виразно звучав мотив несумісності «святого хисту» ж утилітарних потреб «юрби», що нібито завжди ворожа мистецтву.

Після слів Джонатапа: «Мені здається — ти ще не прозрів» було:

Р і ч а р д Ти що читав тут?

Джонатан Та се... хтів я,

Щоб ти мені, як майстер, тут порадив...

Р і ч а р д Та що ж тут майструвать?

Джонатан Та годі жартів!

А ні, то я піду...

(Встає.)

Р і ч а р д Який ти, Джонатане!

Адже ж я чув слова далеко гірші Сьогодні тут від тебе й не образивсь.

Джонатан (знов сідає)

Се, бачиш, до нової церкви треба Нового свічника. Так от мені громада Зробити наказала.

Р і ч а р д То громада наказує тобі!

Джонатан Авжеж, громада Великий чоловік, а громадянин служить повинен їй. І ти ж їйг служиш.

Р