Том 4 - Леся Українка

То ж, кажуть свідки, ти дала гостинця дитині, стрівши в християнській хаті, там саме був і той старий, що зник...

Якби ж було ще можна те довести, що ти не християнка.

Прісцілла

Не доводь, бо я всі доводи зруйную.

Семпроній

Чудно,

як часом'люди гинуть самохіть!

(До Руфіна.)

Найбільше се мене в тобі дивус...

Руфін

Ти забуваєш: на мені ще й інші обвинувачення тяжать.

Семпроній

Ет, що то!

Що культу цезаря не визнаєш? та що боги зруйновані в господі?

Доволі кинуть курива дрібочок прилюдно цезареві на олтар — і перший пункт упав. Так само й другий. Хоч ти собі чимало сам пошкодив, боронячи в розмові християн, та ще байдужістю до справ громадських, але ти можеш оправдатись,— тільки скажи виразно: «Я не християнин»,— і доведи се твердження на ділі.

П р і с ц і л л а

То се в законі римському дві правди?

Семпроній

Повинен же злочин причину мати?

Яка ж римлянину причина, справді, ламати римський культ?

Люцій

Прошу, порадь, чи нам1 не можна виправдатись якось, не нідлучаючи себе від інших?

Семпроній

Є два шляхи: один — сказати ймення того старого, що в той вечір зник. Сервілія по розповідях Крусти гадає, що то він і є той самий,

хто десь її синка завів на безвість.

Якби його знайшли та допитали, то, може б, кару він один поніс,

Люцій І се не йде.-— А другий шлях?

Семпроній

Усім

зректися християнства і довести, що гурт ваш похоронне товариство.

Прісцілла Сей другий шлях ще гірше недоладний.

Семпроній (розводить руками)

А третього нема...

(Задумується.)

Хіба... стривайте... там знайдено в вас ритуальні речі: велику чашу, ніж і ще там дещо.

Підслухано якісь слова містичні

про тіло й кров. Се вам найбільше шкодить.

Коли б хто розказав хоч би мені,

яка в тому потреба і значіння,

далось би, може, збудувати якось

на тому оборону.

Руфін

Ти гадаєш?

Прісцілла (до Люція)

Сього, либонь, ніхто йому не скаже.

Тим часом Парвус говорить щось єпископові, помазуючи на Сем-пронія. Єпископ і громада наближаються до ніші.

Єпископ Се що за чоловік?

Люцій

Наш оборонець. Єпископ •

Його хто кликав?

Люцій

Я його просив так тільки, на пораду...

Єпископ

Що ж він радить?

Люцій

(ніяково)

Він радить нам відкрити на суді всі таємниці нашої відправи.

Єпископ (суворо, невдоволено)

Він християнин?

Люцій

Ні.

Парвус (наче до себе)

Се дуже дивно!

Нас боронити мав би ідолянин?..

Люцій

Він чесний і тямущий чоловік і щиро нам готовий помагати.

Єпископ Сьому я вірю. І мені не дивно з його поради — він не християнин, а то б він знав, що се порада марна.

Семпроній Чому, добродію? Я не збагну: коли нема ні ганьби, ні злочину в тих таємницях — чом їх не відкрити?

Єпископ Є таємниці й в інших вірах.

Семпроній

Знаю,

але, на жаль, про ваші таємниці найгірша слава йде.

Єпископ

Ми в тім не винні.

Що ті чутки не можуть буть правдиві, про те не раз доводилось листами апологетів. Суд, либонь, же знає писання тії.

Семпроній Суд бажає фактів,

не слів.

Єпископ

В надії будем дожидати, поки господь всіх суддів просвітить.

Семпроній

До того часу може не діждати ніхто живий з громади сеї.

Єпископ

Значить, така на те господня воля буде.

Семпроній (до громади)

Се спільна думка?

Голос з громади

Так! Звичайно! Спільна!

Семпроній (до єпископа)

Тут, бачу, ти велику силу маєш.

Єпископ Не я, а божа правда й божий страх.

Семпроній

Все ж я б хотів тебе перекопати, щоб ти не дав громаді сій загипуть.

Є таємниці й в інших вірах? — правда!

Та в інших вірах легко їх держати, тому вони й доховуються довго.

Але ж якби за тії таємниці та мали вигинути вірні .всі, то, певне б, зважили й жерці святії розкрити для рятунку таємниці, бо вкупі з вірними то й віра ж гине,— нема людей, кінчиться й культ богів.

Парвус

(вибухнув глумливим реготом)

Ха-ха, ха-ха! О мудрощі поганські!

Які ж глибокі! Наче брід в посуху!

:Семпроній (до Люція)

Чого регоче сей?

Люцій здвигає плечима.

Парвус

Якби ж ти знав, що в нас нема жерців, ні марних культів! А справжній культ ми справимо на небі, у мученських вінцях!

Семпроній з запитохм дивиться на єпископа.

Єпископ

Він правду каже.

Семпроній

Про віру я перечитись не буду, але ж гадаю, що не всі готові на нѳбо ікгц...

Голос з грам а д и Усі! Усі!

Парвус

Як смієш?!.

Семпроній:

Образити я не хотів нікого, я тальки' хтів сказати: не один? з ваег, родину мав...

Ф о р ту н а т (голосно зітхає)

Звісно... вжеж... родина...

Ди я к о н (нишком)

Помовчав би ти краще, Фортунате.

Семпроній

Хто ж буде ту родину годувати?

Теофіл

Господь про те подбає.

Диякон

Ти не знаєш, який братерський дух у нас панує.

Вдовиці й сиротята не бідують в громаді християнській.

Семпроній

Де ж візьметься громада та, як всі отак загинуть?

Як християни всі схотять на пебо, то їх жіпки, що й досі ще римлянки, старі батьки та матері — всі будуть тинятися поміж людьми чужими, нещасні, безпорадні... Дрібні діти ростимуть, мов бур’ян, або й погинуть...

В громаді рух і стримане перешіптування з боязкими поглядами

на впископа.

Парвус

Геть, сатано-спокуснику! Геть, кате!

Се ти прийшов тортури завдавати стражденним душам! Ти призвести хочеш до зради нас!

Семпроній

Не маєш проганяти, бо й сам я йду вже геть з такого гурту, де перше кличуть, потім ображають.

Люцій

Дрости, Семпронію, і не вважай на запальні слова. Не всі в громаді так зле цінують щиру добру волю, що призвела тебе нас боронити.

Парвус (з огидою одвертається)

Дивитись бридко на таке лигання!

Єпископ Коли ти не призводиш нас до зради... Семпроній

Таж кожен тямив би, що се даремне!

Я хтів порадити: коли не можна відкрити таємниці, то хоч ділом пошану до закону показати, щоб суд упевнився, що ви слухняні і чесні громадяни.

Єпископ

Як же саме?

Семпроній

Прилюдно вшанувати установи,

сотворені віками, і признати

культ цезаря й богів, принісши жертву.

Парвус

І се, по-твоєму, не зрада?!

Семпроній

Ні.

Я ж не кажу зректися християнства. Вшануйте римський звичай, і ніхто вам не заборонить кланятися богу, якому хочете. Он єгиптяни котів шанують, всяку