Збірка творів - Вільям Шекспір

Порізаний, як яблучний рулет:

Все в розпірках, у прорізах, у шліцах,

Неначе та курильниця в цирульні.

Та що це, в біса, га? Скажи, кравчино!

ГОРТЕНЗІО (вбік)

Я бачу, що не матиме вона

Ні капелюшка, ні нової сукні.

КРАВЕЦЬ

Ви ж так замовили, щоб я зробив

Усе як слід, за модою новою.

ПЕТРУЧЧО

Авжеж, замовив, тільки не просив,

Щоб ти усе за модою спартачив.

Чухрай додому через пень-колоду,

Не діждеш ти замовлення від мене,

Ні, ні! А з сукнею роби що хочеш.

(Кидає сукню додолу)

КАТЕРІНА

Я кращої не бачила ніколи:

Така штудерна, чепурна, доладна!

Мабуть, ти з мене поторочу зробиш.

ПЕТРУЧЧО

Так, так, він поторочу з тебе зробить.

КРАВЕЦЬ

Таж пані кажуть, що не я, а ви!

ПЕТРУЧЧО

Ах ти ж нахаба! Не бреши, наперстку,

Нікчемний ґудзику, котушко, нитко,

Ти гнида, ти блоха, цвіркун запічний!

В моєму ж домі ти мені перечиш?

Геть, крейдо, викрійко, підшивко, клаптю!

Геть, поки я тебе не переміряв

Твоїм же ліктем так, аж ти навіки

Забудеш, як плескати що не слід!

Кажу тобі, сукенку ти спартачив.

КРАВЕЦЬ

Та ні ж бо, пане. Сукня так пошита,

Як сказано хазяїнові. Грумйо

Йому наказ докладний передав.

ГРУМЙО

Який наказ? Я передав тканину!

КРАВЕЦЬ

А як же ти просив пошити сукню?

ГРУМЙО

Як? Голкою і ниткою, звичайно!

КРАВЕЦЬ

А не казав, щоб викрійна була?

ГРУМЙО

Чи ти багато за свій вік пошив?

КРАВЕЦЬ

Немало.

ГРУМЙО

Та мене в дурні не пошиєш. Ти багато людей убрав, та мене в шори не вбереш. Шкода праці. Я тобі кажу, що попросив твого хазяїна викроїти сукню, але не просив покраяти її на клапті. Ти брешеш.

КРАВЕЦЬ

Ось же на папірці записано, який має бути крій.

ПЕТРУЧЧО

Ану, прочитай.

ГРУМЙО

Брехня і в папірці, коли там написано, ніби я так сказав.

КРАВЕЦЬ

(читає)

«Imprimis, сукня розпущена в стані».

ГРУМЙО

Пане, коли я хоч слово сказав про якусь там розпусту, то хай мене зашиють у пелену й заб’ють до смерті клубком сирових ниток. Я сказав — сукню.

ПЕТРУЧЧО

Далі.

КРАВЕЦЬ

«З нешироким відкладним коміром».

ГРУМЙО

За комір — правда.

КРАВЕЦЬ

«Із пишним рукавом».

ГРУМЙО

Правда — навіть із двома рукавами.

КРАВЕЦЬ

«Рукави тонко викрійні».

ПЕТРУЧЧО

А, ось де каверза!

ГРУМЙО

Тут помилка в записі, пане, — тут помилка в записі! Я ж наказав, щоб рукави були спершу викроєні, а потім позшивані, і це я тобі доведу в чесному двобої, хоч би ти озброїв свій мізинець наперстком.

КРАВЕЦЬ

Ні, я сказав правду. Якби ти мені попався десь-інде, я б тобі показав!

ГРУМЙО

А про мене, хоч і тут. Ти бери папірця, а я твого аршина, та й поміряємося силою.

ГОРТЕНЗІО

Ну що ти, Грумйо, це буде нерівний бій.

ПЕТРУЧЧО

Ну, хай там як, ця сукня не для мене.

ГРУМЙО

Так, правду кажете: вона для пані.

ПЕТРУЧЧО

Ну, годі. Можеш сукню цю піднять

Хазяїну своєму на потребу.

ГРУМЙО

Спробуй-но, негіднику! Ти ще посмієш піднімати сукню моєї пані на потребу своєму хазяїнові?

ПЕТРУЧЧО

Гей, хлопче, ти подумав, що кажеш?

ГРУМЙО

Е, пане, це ви не подумали, що сказали! Щоб то він піднімав сукню моєї пані на потребу своєму хазяїнові! Фе, куди це годиться!

ПЕТРУЧЧО

(Стиха до Гортензіо)

Гортензіо, нехай кравцю заплатять.

(До кравця)

Ну, забирай же сукню — й гайда звідси!

ГОРТЕНЗІО

(Стиха до кравця)

Іди, я завтра заплачу за сукню.

Не ображайся на круті слова

Та кланяйся хазяїну своєму.

Кравець виходить.

ПЕТРУЧЧО

Ну що ж, до батька ми поїдем, Кет,

У цих простих та скромних одежинах.

Хай бідна одіж, та гаман тугий,

Бо тільки дух збагачує нам тіло.

Як сонце чорні хмари прориває,

Так честь крізь найбіднішу одіж сяє.

Хіба від жайворона краща сойка

Тим, що у неї пір’ячко барвисте?

Або гадюка краща за вугра,

Бо спину має в гарних візерунках?

Ні, люба Кет, не станеш гірша ти

Від того, що одягнена не пишно.

А соромно тобі — вали на мене;

Сама ж весела будь, Ну, їдьмо зараз

Бенкетувати в Падую, до батька.

(До Грумйо)

Ну, клич людей та швидше у дорогу.

Хай коней подадуть в кінець алеї,

Туди ми пішки пройдемось. Тепер,

По-моєму, година сьома ранку,

Тож на обід поспіємо якраз.

КАТЕРІНА

Ні, пане мій, тепер вже скоро друга,

Поспіємо хіба що на вечерю.

ПЕТРУЧЧО

Ні, буде сьома, поки я зберуся.

Та що б я не сказав, зробив, надумав —

Ти все перечиш. Гей, сідлать не треба!

Сьогодні не поїду. А надалі —

Година буде та, що я скажу.

ГОРТЕНЗІО

Ого! Він сонцем хоче правувати.

Виходять.

Сцена 4

Входять Траньйо в подобі Люченцо і вчитель — у дорожніх чоботях, простоволосий, убраний як Вінченцо.

ТРАНЬЙО

Це дім його, добродію. Постукать?

УЧИТЕЛЬ

Аякже. Тільки, як не помиляюсь,

Синьйор Баптіста може пригадати,

Що ми колись жили в однім заїзді

У Генуї — тому вже років двадцять.

ТРАНЬЙО

То й добре. Ну, а ви держіться ролі

Поважної, як батькові годиться.

Входить Бйонделло.

УЧИТЕЛЬ

Та не хвилюйтесь. Онде ваш слуга,

І слід би попередити його.

ТРАНЬЙО

За нього не турбуйтесь. Гей, Бйонделло!

Гляди мені, щоб де не сплохував!

Не забувай, що цей ось пан — Вінченцо.

БЙОНДЕЛЛО

Не бійтеся!

ТРАНЬЙО

Ти все, що слід, переказав Баптісті?

БЙОНДЕЛЛО

Сказав, що вже в Венеції ваш батько

І нині він до Падуї прибуде.

ТРАНЬЙО

Ну, молодець. Ось на тобі на чарку.

Входять Баптіста й Люченцо в подобі Камбйо.

Ото Баптіста.

Споважнійте, пане.

Синьйор Баптісто, радий вас зустріти.

(До вчителя)

Панотче, це і є той пан Баптіста.

У вас прошу я батьківської ласки:

Для Б’янки виділіть мені мій спадок.

УЧИТЕЛЬ

Не квапся, сину.

Добродію, до Падуї прибув я

Борги стягати — і почув від сина

Таку поважну новину, що він

Злюбився тут із вашою дочкою.

Про вас багато доброго я чув,

І вже коли він так її кохає,

Ну, а вона його — то згоден я.

Аби не мусив довго він чекати,

Щоб добрий батько одружив його.

Якщо і ви на це так само згодні,

То я їй ладен виділити пай,

Який лише захочете. З такою

Людиною, як ви, синьйор Баптісто,

Не буду дріб’язково торгуватись.

БАПТІСТА

Пробачте все, що я скажу, синьйоре:

Відвертість ваша до душі мені.

Це щира правда, що ваш син Люченцо

Дочку мою кохає і вона

Його