Поетичні твори, літературно-критичні статті, Андрій Самойлович Малишко
’ Гейне писав свою «Німеччину» в Парижі, виносячи вирок пруссько-німецькому деспотизму, і в цей же час Шевченко написав свій грізний «Сон», несучи розплату російському самодержавству, та й писав цей вирок в Петербурзі, в самому лігві царської опричнини.
Шекспірівські Офелії і Джульєтти зі своєю ніжною і чистою любов’ю — це рідні сестри Тарасових Катерин і Мар’ян, з їхнім вірним коханням і розбитим серцем.
А невмирущі -материнські образи Шевченка, сповнені ніжності і рафаелівського світла, святої доброти і ласки до своїх дітей, ніби живі, вийшли із слов’янського епосу, із мудрих українських дум.
І разом з тим він ні на кого не схожий. Тільки один раз неповторно народжений народом, його духовний провідник і великий літописець, вічний бунтар творчого духу, людина, що все земне і людське ставила вище від бога.
Його обличчя звернуте до нас, і його голос лунає між нами. Він стоїть на сторожі людської правди на землі у бронзових пам’ятниках, у школах і землях його імені, в сім’ї вольній, новій, в сім’ї радянських народів і, як живий з живими, думає нашу думу і полум’яним словом звертається до поневолених народів чорної Африки й інших материків, до людей, закутих колонізаторами: «Розкуйтеся, братайтеся!», «Борітеся — поборете!»
Він завжди з нами, бо не видно кінця його пісні, яка перелилася в нові могутні мелодії борців за світлу будуч-чину, і немає кінця його славі, бо вона заплелася в нову, гарячу славу труда і подвигів рідного народу.
ПРИМІТКИ
У даному томі вміщено вибрані поетичні твори Андрія Малишка. При його складанні враховано досвід попередніх видань творчої спадщини митця і, ^зокрема, останнього: Малишко А. Твори. В 10-ти т. К., 1972—1974. Оскільки майже всю оригінальну поетичну частину десятитомника підготував сам А. Малишко, може йти мова про останню волю автора.
У цьому томі збережена композиція прижиттєвих збірок, хоча зміст книг не завжди відповідав змістові першодруків, бо сам Малишко,
з різних міркувань, іноді переносив окремі твори з однієї збірки в іншу, деякі цикли скорочував чи, навпаки, розширював. Тексти подаються за десятитомним виданням, винятки обумовлені в примітках.
Окремо у томі представлені поетичні вірші різних років, що не ввійшли до збірок, подаються вони в останній авторській редакції, а також пісні поета, поеми і літературно-критичнГпраці.
У зв’язку з тим, що А. Малишко здебільшого не датував своїх віршів (лише під окремими творами стоїть дата і місце написання поезій), в примітці зазначається дата фактичного першого виходу твору.
При цьому використано Літописи газетних та журнальних статей, газети та журнали за 1935—1970 рр.
Переважна більшість автографів А. Малишка зберігається в Центральному архіві-музеї літератури і мистецтва УРСР (ЦДАМЛМ УРСР). Посилаючись на ці матеріали, зазначено номер фонду, опису, справи, сторінку.
Авторський колектив вдячний дружині А. Малишка, поетесі Л.’ За-башті, за консультації при роботі над цим виданням.
ПОЕТИЧНІ ТВОРИ
ІЗ ЗБІРОК «ДРУЖБА», 1935 р.
«БАТЬКІВЩИНА», 1936 р.
«Дружба» — колективна збірка молодих поетів — Л. Андрусенка, А. Малишка та М. Білецького вийшла 1935 р. у видавництві «Український робітник». У ній було вміщено сім віршів А. Малишка.
Автограф збірки не зберігся:
«Батьківщина» — перша книга поета, вийшла у Держлітвидаві (К., 193.6). Автографи творів із збірки «Батьківщина» не збереглися, є машинописний текст окремих творів з правкою А. Малишка. Деякі поезії із збірки були надруковані в різних виданнях раніше, ніж вийшла збірка .
Бронепоїзд.— Зберігся машинописний текст з правкою автора ф. 22, оп. 1, спр. 146, с. 7—9.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 86—89.
1 Бронепоїзд — броньований залізничний состав, призначений для ведення бойових дій у смузі залізниці.
2 Дарниця — колишня лівобережна околиця Києва (нині Дарницький та Дніпровський райони Києва).
3 Щорс Микола Олександрович (1895—1919)—герой громадянської війни.
Заспів про Боженка.— Вперше надруковано в газ. «Комсомолець України», 1935, 11 червня. Зберігся машинописний текст з правкою автора: ф. 22, оп. 1, спр. 146, с. 10—13.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 90—93.
1 Боженко Василь Назарович (1871—1919) — герой громадянської війни на Україні.
2 Як могилу ту глибо к у//Розривали на зор і.— Боженко був похований у серпні 1919 р. в Житомирі. Коли Червона Армія відступила з міста, тіло Боженка по-варварськи було вирито з могили білогвардійцями.
Прощання,— Вперше надруковано в «Літературній газеті», 1939,
22 серпня.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 100—101.
«Вийду в самий вечір...» — Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 102—103.
Пісня про соколів.— Вперше надруковано в журн. «Комуніст», 1936, № 9. Зберігся машинописний текст з правкою автора: ф. 1, оп. £, спр. 147, с. 67—69.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 104—106.
«Напишу листа...».— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1% с. 106—107.
ІЗ ЗБІРКИ «ЛІРИКА», 1938 р.
Книга «Лірика» вийшла в 1938 р. у Держлітвидаві,
Автограф збірки не зберігся.
Товаришу Серго.— Вперше надруковано в газ. «Колгоспник Донеччини», 19.38, 17 лютого. Зберігся машинописний текст з правкою автора: ф. 22, оп. 1, спр. 146, с. 179—180.
Вірш присвячений партійному і державному діячеві Радянського Союзу Григорію Костянтиновичу Орджонікідзе (1886—1937).
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 118—119.
Учитель.— Вперше вірш надруковано в газ. «Комсомолець України», 1937, 1 вересня. Є машинописний текст з правкою автора: ф. 22, оп. І* спр. 146, с. 41—46.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 120—125.
Мати.— Зберігся машинописний текст з правкою автора: ф. 22, оп. 1, спр. 146, с. 47—48.
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 125—126.
Урожай— Вперше надруковано в газ. «Вісті», 1937, 12 серпня. Зберігся машинописний текст з правкою автора: ф. 22, оп., 1, спр. 180, с. 91—94,
Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 127—130.
Пейзаж.— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 131—135.
«Ніде не меркне наша слава...».— Подається за вид.: Твори. В 10-ти т., т. 1, с. 136—137.
Корнюша.-— Зберігся машииописний текст: ф. 22, оп. 1, спр. 146, с. 59—63. Датується орієнтовно
