Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер
«Легендарне десятиліття почалося близько 1992 або 1993 р. за низки сприятливих обставин: процес відновлення довіри до фінансової політики йшов повним ходом, грошово-кредитна політика стрімко рухалась уперед, у багатьох галузях американської промисловості зайшла принципова перебудова, і економіка швидко зростала. З 1995 / 96 рр. американська економіка була ущедрена низкою сприятливих шоків пропозиції, що їх ніхто не передбачав. Найяскравішим стало збільшення продуктивності праці, поява довгоочікуваної „Нової Економіки“. Згідно із загальноприйнятим визначенням, продуктивність праці живиться з двох джерел: технічного прогресу й підвищення інвестицій. І те, й інше рухалися в кінці дев'яностих років семимильними кроками. Почасти розширення капіталу можна пов'язати з перевпорядкованою сумішшю у фінансовій політиці — врешті-решт, основною метою цього розширення суміші жорсткого державного бюджету і дешевих кредитів були значні інвестиції. Проте бум у галузі інформаційних технологій, вочевидь, набагато більш прислужився загальному зростанню продуктивності факторів виробництва і покращенню капіталоозброєності. Він також допоміг: безумовно, стимулював розвиток фондового ринку, який уже зметнувся вгору, а в 1999-2000 рр. досяг рівня, який неминуче став неприємною несподіванкою». Alan S. Blinder u. Janet L. Yellen: The Fabulous Decade. Macroeconomic Lessons from the 1990s, New York 2001, S. 81 f. Див. щодо цього також: Joseph Е. Stiglitz: The Roaring Nineties. Der entzauberte Boom, Berlin 2004, S. 25: «У період „золотих дев'яностих“ темпи зростання досягли показників, що їх людство не бачило чверть століття. Газетні статті та експерти проголошували наступ Нової Економіки, стверджуючи, що рецесії пішли у небуття, глобалізація несе процвітання всьому світу. Але до кінця десятиліття увиразнювалося чимраз більше, що нова ера радше нагадує короткочасний вибух економічної активності, ба якоїсь гіперактивності, слідом за яким неминуче настане крах, — явище, характерне для капіталізму вже впродовж двохсот років. Виняток полягав лише в тому, що цього разу „мильна бульбашка“ — бум в економіці і на фондовому ринку — була значно більшою, отже, куди серйознішими були і наслідки».
(обратно) 75Гелнер Е. Націоналізм / Нації та націоналізм. Націоналізм. Пер. Г. Касьянова. К: Таксон, 2003. С 274.
(обратно) 76«Коли совєтські війська вдерлися в Афганістан у грудні 1979 року, то поставили президентом лідера фракції „Парчам“ Бабрака Кармаля [...] Кілька драматичних місяців Афганістан був центром запеклої холодної війни між Совєтським Союзом і Сполученими Штатами. Афганські моджахеди перетворилися на підтримувані США загони, які воювали з совєтськими військами. Проте для афганців совєтське вторгнення означало просто чергову спробу підвернути їх під себе ззовні, а їхню давню релігію і соціальну систему замінити чужинською ідеологією та суспільним устроєм. Джихад дістав новий імпульс, коли Сполучені Штати, Китай і арабські держави озброїли моджахедів мало не до зубів. З цього конфлікту, внаслідок якого загинуло 1,5 млн. афганців і який скінчився тільки тоді, коли в 1989 році совєтські війська вийшли з Афганістану, мимоволі постало друге покоління моджахедів, які називають себе талібами, себто „учнями ісламу“». Ahmed Rashid: Taliban. Afghanistans Gotteskrieger und der Dschihad, München 2001, S. 51 f. Див. щодо цього також блискучу і ґрунтовну працю Стіва Колі: Ghost Wars: «Кейсі [Вільям Дж. Кейсі був директором ЦРУ в 1981-87 роках за часів президентства Рональда Рейгана] більше, ніж будь-який інший американець, посприяв утворенню спілки між ЦРУ, Саудівською розвідкою і Зія [Пакистанською] армією. Як і його мусульманські союзники, Кейсі вбачав у афганському джихаді не тільки державне управління, проте й важливий фронт у глобальній боротьбі комуністичного атеїзму і Божою громадою вірян». (S. 93). «Совєти переслідували свої цілі в ісламському світі, затягуючи до себе „молодих революціонерів“, які мали б змінити систему освіти в своїй країні, щоб викорінити „традиційні елементи суспільства“, і нарешті перетворити [...] Це означало підірвати вплив релігії і відвернути молодь від своїх батьків у бік народної освіти». «Релігійна освіта, як це спізнав і сам Кейсі, могла протидіяти цій совєтській тактиці, хай би це була освіта в ісламській або християнській вірі. Що совєти вбачали у будь-якій вірі перешкоду, то вони утискували церкви, а заразом і мечеті. Щоб чинити опір, войовничий іслам і войовниче християнство мали б співпрацювати в ім'я спільної справи» (S. 98).
(обратно) 77«Військова могутність і економічна влада суть форми жорсткої сили, форми впливу, що його можна використовувати з тим, щоб переконати інших змінити свою точку зору. Жорстка влада може спиратися на принади (пряник) або загрози (батіг). Але є й непрямий спосіб здійснення влади. Країна не може досягти своїх цілей у світовій політиці, бо інші країни прагнуть наслідувати її, бо вони захоплюються її цінностями, наслідують її приклад, прагнуть доскочити її високого рівня процвітання та відкритості. В цьому сенсі не менш важливо спробувати визначити майбутні міжнародні задуми, а саме так, щоб вони здавалися привабливими для інших, — так само важливо, як тиск на користь змін, коли йдеться про загрозу військової чи економічної зброї. Цей аспект влади — спонукати інших прагнути того ж таки, чого хочеш ти сам — я називаю „soft power“ („м'якою силою“)» Joseph S. Nye: Das Paradox der amerikanischen Macht. Warum die einzige Supermacht der Welt Verbündete braucht, Stuttgart 2003, S. 29f.
(обратно) 78«З огляду на свою економічну могутність у промисловій сфері США могли б, можливо, витрачати на армію вдвічі більше, ніж Великобританія і Франція разом, проте, звісно, менше, ніж увесь Євросоюз. Однак Сполучені Штати наразі вкладають значно більше. Фінансовий сектор дозволяє США грати в своїй власній лізі. Хоча ця країна відмовилася від золотого стандарту 1973 року, долар залишається світовою резервною валютою. Обіг Волл-стріт становить майже дві третини всього обсягу торгів на світовому фондовому ринку. Пітер Ґован слушно називає міжнародну валютну систему „режимом долара і Волл-стріт“. Ціни на товари, врешті-решт, виражаються в доларах, значна частина запасів і валютних резервів інших країн — це доларова маса. Американська валюта — найтвердіша у світі. Світ через Волл-стріт інвестує в економіку США; це дозволяє споживачам накопичувати особисті борги, а урядові США вирівнювати величезний торговий і бюджетний дефіцит.