Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер
«Близько 46% від загального державного боргу в державних установах зараз у руках іноземців, а більшість придбань останнім часом було зроблено азійськими центральними банками, зокрема японськими й китайськими. Мало хто знає, що фінансова стабільність Сполучених Штатів залежить наразі від Центрального банку Китайської Народної Республіки. Тим не менше, цей факт має неабияке значення». Niall Ferguson: American TermiNATOr. Why the new U. S. empire is proving to be less awesome than it looks, in: NEWSWEEK Special Edition, Dezember 2003, S. 11.
(обратно) 61Henry Kissinger: Die Herausforderung Amerikas. Weltpolitik im 21. Jahrhundert, München / Berlin 2002, S. 194.
(обратно) 62Щодо різних стратегій модернізації Китаю і Росії див.: Joseph Stiglitz: Die Schatten der Globalisierung, Berlin 2002, S. 2002 if. Джозеф Стіґліц. Глобалізація та її тягар. К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. — 252 с.
(обратно) 63Konrad Seitz: China. Eine Weltmacht kehrt zurück, Berlin 2000, S. 430.
(обратно) 64Kissinger: Die Herausforderung Amerikas, S. 145. Див. на це також: S. 149: «Щодо регіональних суперечок, азійські країни довели, що схильні до насильства більше за європейські, очищені від різанини Другої світової війни. [...] На відміну від Європи XIX століття, в Азії немає єдиної, однорідної рівноваги; сам розмір, а також культурні та історичні відмінності витворили разом дві стратегічні рівноваги: в Північно-Східній Азії Китай, Японія, Росія та США взаємодіють, накидаючи оком на неспокійний Корейський півострів; у Південно-Східній Азії Китай, Японія та Сполучені Штати — це головні дійові особи, з інтересами яких мають узгоджувати свої устремління В'єтнам, Таїланд, Австралія і Філіппіни. Крім того, більшість азіатських країн лише визначається зі своєю роллю».
(обратно) 65«Крім того, що вона стає центром економічного поступу, Азія є також потенційним політичним вулканом. Проте, переважаючи Європу в економічному розвиткові, Азія позбавлена регіонального політичного розвитку, їй бракує багатосторонніх структур співпраці, які переважають на європейських політичних краєвидах [...] В Азії нема нічого подібного до Європейського Союзу чи НАТО». Бжезінський 3. Велика шахівниця. Пер. О. Фешовець. Івано-Франківськ, Аілея-НВ. С. 153.
(обратно) 662001 року в щорічній доповіді Світового банку щодо Африки стан континенту на південь від Сахари зображено так: «Економічне зростання в Африці 2000 року було неоднозначним. Якщо в Мозамбіку та Уганді воно досягло 7%, а в 14-и інших державах — 5%, рівень виробництва в країнах Африки на південь від Сахари за останні два роки в середньому знизився, здебільшого внаслідок заворушень та політичної нестабільності. Крім того, значне зростання цін на нафту 2000 року викликало в деяких країнах несприятливі зовнішні струси, а ринок для інших основних експортних товарів практично зник. У більшості країн регіону і далі панує висока нерівність, а зростання не перевищує ставки у 5%, яка дозволяє запобігти зростанню кількості бідних. Значна частина населення досі не має доступу до базових послуг і не може успішно брати участь в сучасному економічному житті. Серйозною проблемою для людського розвитку в Африці залишається ВІЛ / СНІД, який звів нанівець збільшення очікуваної тривалості життя в деяких країнах. Окрім того, Африка відчула на собі зниження рівня економічної допомоги — від $ 32 1990 року до $ 19 на душу населення 1998 року». World Bank: Annual Report 2001, Africa, документ на сторінці: http://bit.ly/fischer-uk-04 (С. 65).
(обратно) 67Fischer Weltalmanach 2004, S. 1140.
(обратно) 68Доповідь щодо політики розвитку, S. 2 if.
(обратно) 69Див. з цього погляду: Princeton N. Lyman u. Stephen Morrison: The Terrorist Threat in Africa, в: Foreign Affairs 83, Nr. 1, Januar / Februar 2004, S. 75 if.
(обратно) 70«Західна Африка перетворилася на символ світової демографічної, екологічної та соціальної кризи, в якій кримінальна анархія виросла до справжньої „стратегічної“ загрози. Хвороби, перенаселеність, злочинність, брак ресурсів, біженців міграції, посилення розпаду національних держав і міждержавних кордонів і дедалі більша влада приватних військ, охоронних фірм і міжнародних наркокартелів сьогодні крізь призму Західної Африки видно як на долоні. Західна Африка править за належний вступ до питання, які часто вкрай неприємно обговорювати і на які наша цивілізація наразиться найближчим часом. Аби позначити політичний світ, яким він буде за кілька десятиліть, [...] мені слід почати з Західної Африки». Robert D. Kaplan: The Coming Anarchy. Shattering the Dreams of the Post Cold War, New York 2000, S. 7.
(обратно) 71Hobsbawm: Das Zeitalter der Extreme, S. 253.
(обратно) 72Haak Taschenatlas Weltgeschichte, hrsg. v. Hans Ulrich Rudolf und Vadim Oswalt, Gotha 2003, S. 146. Пор. також: Der Groβe Ploetz, 32. Auflage, Freiburg 1998, S. 708 f.
(обратно) 73Цей термін, який відповідає за системне протистояння у конфлікті «Схід-Захід», походить із публічної дискусії між тодішнім віце-президентом США Річардом Ніксоном і совєтським партійним лідером Нікітою Хрущовим з нагоди його візиту в США у вересні 1959 року, в якій ішлося про перевагу кожної системи в задоволенні масового