Брехня. Як блеф, авантюри та самообман роблять нас справжніми людьми, Бор Стенвік

«Не варто складати списки рис, які ви шукаєте... бо самі можете здивуватися від того, хто вас приваблює». Намагаючись дізнатися більше, які ще критерії впливають на те, що люди сходяться, Фінкель зробив нову спробу, де записав розмови про побачення та проаналізував мовлення людей. Він виявив, що ті, хто мав подібну манеру спілкування, частіше вибирали один одного після швидких побачень. Потім він зв’язався з ними через три місяці і виявив, що сумісні за мовленням вдвічі частіше залишалися разом через три місяці. Частково це можна пояснити тим, що манера спілкування залежить від особистості, але з усіх сигналів, які ми надсилаємо, мова є однією з тих речей, на які найбільше впливає навколишнє середовище, оточення та виховання, а також різні звички та досвід, накопичений протягом життя.

Вплив гормонів та центрів винагород у мозку не можна відкидати, проте ми, люди, задіюємо мозок більше, ніж будь-яка інша тварина, ми схильні мислити раціонально та свідомо контролювати свою поведінку. Коли гормони та хімічні речовини вступають у дію, на арену виходить також префронтальна кора мозку, яка відповідає за довгострокове мислення та активізацію знань. Якщо ми зустрінемо погляд привабливої колеги в ліфті, ми можемо відчути певний потяг, але ми також можемо оцінити ситуацію та можливі наслідки подружньої зради, уявити всі проблеми, які виникнуть, розмови про те, хто доглядатиме собаку після розлучення, труднощі з пошуком квартири неподалік, щоб дітям не доводилося їхати далеко, ви також зважите на почуття чоловіка коханки, з яким ви працювали разом на іншому проекті і який здавався вам хорошою людиною. Або просто трохи задумаєтеся над категоричним імперативом Канта чи тим, що велить нам Ісус. Слід зазначити, що префронтальна кора мозку найкраще працює в робочий час, бажано вдень. Якщо ви зустрінете ту саму колегу в ліфті готелю на якомусь виїзному семінарі після кількох келихів, дія цієї частини мозку буде притупленою. Але іноді вона нам повідомляє: «Агов, зараз ти мене не дуже чуєш, але це через алкоголь і те, що ти далеко від дому, згадай, про що я раніше тебе попереджала, і добре все обдумай».

Сформовані пізніше за інші частини мозку дають нам можливість критично мислити та засвоювати нові принципи, а також накопичувати культурні особливості та власні схильності. Саме такі особливості вирізняють нас із натовпу, як відхилення від якихось очевидних спільних рис. Тому, коли ми розповідаємо про себе чи виголошуємо весільну промову, ми зазвичай говоримо про спільні риси і рідко згадуємо наші особливості, бо вони видаються нам банальними, як і багато інших рис, які ми не хочемо демонструвати. Причини, чому жовта преса та бойовики приваблюють багатьох, якраз у тому, що така інформація впливає на наші базові схильності, якими ми схожі з більшістю. У наших більш конкретних і більш розвинених особливостях ми всі дуже різні. Деякі люблять копирсатися в двигунах автомобілів, інші досліджують секрети тіста для фокаччі, а деякі з головою пірнають в абстрактний живопис. Саме ці особливі захоплення можуть сказати щось про нашу особистість, як і більш специфічні схильності говорять про наш романтичний і сексуальний вибір.

Легко можна дійти висновку, що всі наші загальні риси справжні, а особливості – лише прикраса, що вирізняє серед інших. Але, з іншого боку, можна сказати і що саме особливі схильності видають нас справжніх, оскільки інші загальні мало що про нас говорять. Тож що рухає нами більше: спільні видові риси чи індивідуальні особливості? Правда в тому, що, швидше за все, рівнозначно і те, і інше. Дотримуючись віри лише в одну сторону, ми сильно занижуємо складність нашої особистості.

Короткий шлях до спокуси

Історія про Трістана та Ізольду – одна з найвідоміших романтичних легенд усіх часів, увіковічнена в кількох текстових версіях та опері Вагнера. Трістан за сюжетом – племінник короля Марка, який відправляє його по свою майбутньою наречену, ірландську принцесу Ізольду. У дорозі назад до короля Трістан та Ізольда випадково випивають любовне зілля, призначене для неї та короля, і безнадійно закохуються один в одного. Решта історії розповідає про нещастя, які спіткали і закоханих, і короля через палке кохання героїв. Любовне зілля чи еліксир кохання є спільним мотивом, який описується як у старих, так і в нових розповідях, і, ймовірно, з’явився як просте пояснення того, чому наші почуття і вчинки часто суперечать розумним міркуванням і нашим власними бажаннями. Характерною рисою описів таких трунків у художній літературі є те, що вони майже ніколи не мають бажаного ефекту. Часто їх випивають випадково і не ті, кому було призначено, як у випадку Трістана та Ізольди. Або ж та, кого напій змушує покохати злого принца, у вирішальну хвилину долає чари і повертається до свого щирого коханого. А у випадках, коли напій викликає кохання до першого, хто потрапить на очі, комічний персонаж другого плану спотикається і мимоволі стає об’єктом кохання, викликаючи захват у публіки. Але що, якби ми справді могли приготувати любовне зілля, яке спрацювало б? Чи трактувалося б це обманом?

Якщо вірити рекламі певних товарів в інтернеті, такі формули вже існують. Наприклад, спрей «Boarmate» продається у балончику з розчином і містить феромон андростенон. Продукт застосовують у сільському господарстві, він дозволяє самостійно визначити найкращий період для запліднення свиноматок. Якщо обробити свиноматку спреєм, вона під дією запаху швидко займає позицію, яка свідчить про її готовність до парування. Однак деякі захоплені диванні експерти в інтернеті стали стверджувати, що препарат також чудово впливає на жінок, і рекомендують чоловікам використовувати його перед виходом з дому, щоб підвищити свою привабливість. Для особливо перебірливих, звісно, існують й більш вишукані аналоги – дорогі парфуми, змішані з феромонами, з голосними назвами, на кшталт «Chikara» чи «Scent of Eros», але суть їх та сама. Незалежно від речовини, схоже, найбільшу дію феромони мають від ефекту плацебо, за умови, якщо на pheromonetalk.com не брешуть деякі коментатори у своїх відгуках. Коли якийсь учасник форуму скаржиться, що парфум не діє, обов’язково з’явиться хтось інший, хто стане переконувати, що парфуми діють, просто потрібно поводитися трохи по-іншому, стати більш товариським та привабливим: «уяви, що ти сексуальний і комунікабельний, тоді отримаєш кращі результати». Трохи схоже на врікання та наведення магічних заклинань смерті, якщо при цьому для надійності вдарити молотком по голові. Жоден вчений досі не зміг довести жодного видимого впливу феромонів на людей – тут нам би знадобився вомероназальний орган (або орган Якобсона), який наявний в багатьох тварин для сприйняття таких речовин. Згідно з дослідженнями Каролінського інституту у Швеції, андростенон справді може мати