Precedent UA — 2015 - Колектив авторів
Суд встановив, що продовження строків тримання під вартою не ґрунтувалися на відповідних та достатніх підставах; зізнання заявника, отримані за відсутності захисника та за обставин, які дають підстави підозрювати, що як відмова від захисника, так і зізнавальні показання, здобуто всупереч його волі, та згодом були використані як докази, на підставі яких він був засуджений; починаючи з першого допиту заявника працівники міліції, як представники органів державної влади, були зобов'язані забезпечити заявнику доступ до захисника, але не зробили цього.
Представник заявника в Суді: адвокат Андрій Крістенко.
Суд визнав порушення статті 5 § 3, статті 6 §§ 1, 3 (с) Конвенції.
Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням:
статті 59, 63 Конституції України, ч. 1 статті 115, ч. 2 статті 121 Кримінального кодексу України, статті 73, 148, 149, статті 154–1, 155, 156 Кримінально-процесуального кодексу України, Постанова № 6 Пленуму Верховного Суду від 26 березня 1999 року «Про практику застосування застави як превентивного заходу».
Основні тези:
«Згідно з другою частиною параграфу 3 статті 5 Конвенції особу, обвинувачену у правопорушенні, має бути звільнено до судового розгляду, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого тримання її під вартою» (§ 60)
«…Суд відмічає, що національні суди продовжували тримання під вартою та відхиляли його (заявника) клопотання про звільнення, спираючись на тяжкість пред’явлених йому обвинувачень і використовуючи стереотипні формулювання без розгляду конкретних обставин справи…» (§ 63)
«Право на захист буде, в принципі, непоправно порушено, якщо при засудженні особи судом використовуватимуться визнавальні показання, отримані під час допиту за відсутності доступу до захисника» (§ 79)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/rus? i=001–102288
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1293537327
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
1) рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 жовтня 2013 року, справа № 490/6819/13-к, суддя Шеремета Ю. С.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34034745
Теза із рішення: «…Прецедентне право Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначає базові прийнятні підстави для відмови у звільненні особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні злочину, з-під варти, серед яких: ризик, що особа, якій пред'явлене звинувачення, ухилятиметься від явки до суду; ризик, що особа, якій пред'явлене звинувачення, у разі звільнення вживатиме заходів задля перешкоджанню відправлення судочинства…»
2) рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 22 вересня 2014 року, справа № 215/84/14-к, головуючий суддя Лиходєдова А. В., судді Тарасенко О. В., Мельник Ю. П.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40563447
3) рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 31 липня 2014 року, справа № 215/326/14-к, головуючий суддя Камбул М. О., судді: Демиденко Ю. Ю., Тарасенко О. В.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39973255
4) рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 31 липня 2014, справа № 215/4829/14-к, суддя Камбул М. О.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39974567
5) рішення Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 березня 2015, справа № 211/3933/ 13-к, суддя Сарат Н. О.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43169211
6) рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 06 березня 2015 року, справа № 176/411/15-к, суддя Демиденка Ю. Ю.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42997039
7) рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2015 року, справа № 532/308/15-к, суддя Омельченко І.І.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45647665
Теза із рішень: «…Згідно правових позицій Європейського суду з прав людини…слідує, що:
— відповідно до п. 3 статті 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані судами;
— продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;
— особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення;
- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, … але … тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою;
— при цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.»
8) рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 30 вересня 2013 року, справа № 490/9297/13-к, та рішення від 03 грудня 2013 року, справа № 490/4378/13-к, суддя Шеремета Ю. С.
Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33785966 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35735042
Теза із рішень:
