Precedent UA — 2015 - Колектив авторів

11) рішення Буринського районного суду Сумської області від 21 січня 2013 року, справа № 1802/757/2012, судді: Куцан В. М., Стеценко В. С. та Міщенко В. М.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29048100

Теза із рішення: «…Як зауважив Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Луценко проти України»: якщо національні судові органи зіштовхуються з кількома суперечливими версіями правди, які пропонує одна особа, їхня остаточна перевага показанням, даним слідчим органам перед тим, що дані у відкритому суді, сама собою не є проблемою з погляду Конвенції, якщо ця перевага обґрунтована й самі показання особа дала добровільно…»

12) рішення Апеляційного суду Сумської області від 06 серпня 2013 року, справа № 580/13/13-к, судді: Литовченко Н. О., Забара І. К. та Рунова В. Ю.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32878716

13) рішення Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 19 грудня 2013 року, справа № 110/1624/13-к, судді: Язєв С. О., Дорошенко Т.І. та Куртлушаєв І.Д.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36307344

Теза із рішень: «…у разі виникнення сумнівів стосовно достовірності певного джерела доказів відповідно зростає необхідність підтвердження його доказами з інших джерел, проте ні досудовим слідством, ні судом першої інстанції доказів на усунення вищезазначених суперечностей не встановлено, а тому колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи…»

14) рішення Турійського районного суду Волинської області від 18 квітня 2014 року, справа № 169/26/14-к, суддя Тітівалова РК.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38297287

Теза із рішення: «.достовірність доказів дуже сумнівна, якщо вони отримані з порушенням права не давати показань або не свідчити проти себе. На відміну від підозрюваного або обвинуваченого, які відповідно до чинного законодавства мають право не давати показань, свідок зобов’язаний надати всю відому йому інформацію «під загрозою» кримінальної відповідальності…»

15) рішення Солом’янського районного суду міста Києва від 17 вересня 2014 року, справа № 760/21411/13-к, судді: Агафонов С. А., Кушнір С.І. та Сенін В. Ю.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40601248

Теза із рішення: «… Свою оцінку ситуації за якої особа дає зізнавальні показання за відсутності процесуальних гарантій, від яких потім відмовляється дає Європейський суд з прав людини в Рішенні «Луценко проти України» від 18 грудня 2008 року, який, зокрема в п. 51–53 зазначає: «… Хоча в цій справі йдеться про визнання винним не того, хто давав зізнавальні показання, а його співобвинуваченого, Суд визнає, що основоположні принципи є загалом такими самими, і що такі показання, отримані за відсутності процесуальних гарантій, повинні були розглядатися з надзвичайною ретельністю, із врахуванням, зокрема, того факту, що пан Н. Л. одразу відмовився від своїх показань, поскаржившись до компетентних органів на те, що він давав їх під тиском. Крім того, пан Н. Л. постійно заперечував свої попередні зізнання не лише під час першого відкритого слухання в суді, але ще на стадії досудового слідства…»

16) рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2014 року, справа № 359/4716/13-к, суддя Чирка С. С.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42063253

Теза із рішення: «Такий висновок підтверджує і практика Європейського суду з прав людини. використання показань осіб, які вони давали як свідки без участі адвоката чи іншого фахівця у галузі права, для доведення вини у вчиненні злочину ними (свідками) або їх співучасниками є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод…»

17) рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 31 травня 2013, справа № 554/1184/13-к, суддя Антонов С. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31584069

18) рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 09 вересня 2013 року, справа № 1403/1546/12, суддя Гапоненко Н. О.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33353642

Теза із рішення: «…У світлі викладеного, необхідно звернути увагу, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Луценко проти України» від 18 грудня 2008 року констатовано порушення судами першої і касаційної інстанції при розгляді кримінальної справи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. В рішенні зокрема зазначається, що під час оцінки, чи було провадження в цілому справедливим, необхідно враховувати якість доказів, а також встановити, чи не дають обставини, за яких вони були отримані, приводу сумніватися в їх достовірності й точності. В разі коли національний суд повинен оцінити кілька версій подій, які суперечать одна одній та викладені однією і тією ж особою, то саме по собі надання переваги показанням, які давалися органам слідства, над показаннями, що мали місце під час судового розгляду, не суперечить Конвенції, якщо надання такої переваги обґрунтоване, а самі показання особа дала добровільно. Разом з тим достовірність доказів дуже сумнівна, якщо вони отримані з порушенням права не давати показань або не свідчити проти себе. Право не свідчити проти себе, зокрема, передбачає, що сторона обвинувачення у кримінальній справі намагається довести вину обвинуваченого, не наводячи доказів, отриманих усупереч волі останнього із застосуванням методів примусу або пригнічення…»

19) рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 13 квітня 2012 року, справа № 1–792/11, судді: Поступайло В. В., Павелко І.Л. та Панфілова А. В.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22595679

Теза із рішення: «… неможливість забезпечити участь свідка у судовому розгляді сама по собі не тягне припинення кримінального переслідування. У такій ситуації, за умови дотримання права на захист, національні суди можуть брати до уваги показання, отримані під час досудового слідства, зокрема, якщо в них є підстави вважати, що ці показання підтверджені іншими доказами у справі…»

20) рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 20 грудня 2011 року, справа № 1806/1–84/11, суддя Рунов В. Ю.

Посилання: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20064255

21) рішння Ковпаківського районного суду міста Суми від 03 березня 2014 року, справа