Проект «Україна». Австрійська Галичина - Микола Романович Литвин

Феноменальна пам’ять та евристичність мислення (зокрема шанобливе, але й вибірково-критичне ставлення до авторитетів, полемічний хист та самостійність висновків).

Фундаментальна академічна освіта та систематична самоосвіта (майже 30-літній шлях від учня початкової школи до доктора філософії і нескінченна мандрівка «морськими глибинами» книг).

Фанатична працьовитість та наполегливість у досягненні поставлених мет (усежиттєва вірність імперативу «працювать, працювать, працювати, в праці сконать», наслідком чого стала колосальна, понадстотомова спадщина — усього близько 6 тисяч творів!).

Розвинута інтуїція та дар синтезу і прогнозу (пророчі передбачення власної долі, історичних перспектив свого народу та майбутнього всього людства).

Інтердисциплінарність (розуміння єдності науки як «нероздільного і нерозривного ланцюга», де кожна ланка пов’язана з іншою, а найважливіші проблеми виникають на перехресті дисциплін та вимагають синтезу різних підходів).

Мультилінгвізм і поліглосія (вільне володіння чотирнадцятьма чужими мовами, яке не пригнічувало, а навпаки, зміцнювало прагнення розвивати та збагачувати свою, рідну).

Органічна інтегрованість у європейський та, ширше, світовий культурний контекст, відкритість до інтеркультурного діалогу (намагання збудувати «золотий міст зрозуміння і спочування між нами і далекими людьми, давніми поколіннями», зокрема, засобами перекладу; загалом Франко переклав українською твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур).

Національна свідомість та обов’язок перед власним народом («Нам пора для України жить!» як життєве, творче і політичне кредо).

Свобода думки і сміливість мріяти (як найяскравіший приклад — несхитна віра в «силу духа» та «день воскресний» українського народу, його національну самостійність та політичну незалежність).

На мою думку, саме завдяки цим чинникам ковальський син із підгірського села Нагуєвич став універсальним доктором та українським Мойсеєм, діяльним центром європеїзації та інтелектуалізації України, продукування та поширення наукових знань, міжкультурного діалогу та національного самоусвідомлення.

Отже, Франко — справжній український self-made man, людина, яка зробила себе сама. Тому Франкова історія — не стільки історія життєвої трагедії, скільки героїчна історія творчого успіху, перемоги інтелекту над обставинами, духу над матерією. «В цім героїчнім напруженні, в цій перемозі над скорбним і маловірним духом, над життєвими обставинами і добою — і полягає та величність Франка, в якій тепер не сумнівається, здається, ніхто і яка не дозволить, хоч би як змінились умови нашого життя, забути його як поета», — стверджував ще 1925 р. Микола Зеров. Додамо: не лише як поета, а й як прозаїка, драматурга, публіциста, вченого-енциклопедиста, мислителя, політика та громадського діяча, публічного інтелектуала-опінієтворця.

Зрештою, у чому ж таки полягає Франкова велич — в остаточному підсумку, чи, так би мовити, «в сухому залишку»?

Замість удаватися до високолетних суперлятивів та патетичних дифірамбів, спробуймо поглянути на феномен Франка без пафосу — не захопленим зором апологета, а, на позір, холодним оком математика — крізь призму об’єктивних і, здавалося б, сухих кількісних характеристик.

Іноді вони здатні засвідчити більше, ніж велемовні панегірики.

Отже, Франко в цифрах — це…

4. ~ 60 неповних років життя (27 серпня 1856 — 28 травня 1916).

5. > 40 років активної творчої праці.

6. У 9 років утратив батька (1865).

7. У 16 — матір (1872).

8. > 20 років студій: «тривіальна» (початкова) школа с. Ясениці Сільної (1862–1864) → «нормальна» Головна міська школа отців Василіян у Дрогобичі (1864–1867) → Дрогобицька реальна гімназія ім. Франца-Йосифа (1867–1875) → Львівський університет (1875–1877, 1878–1879, з перервами) → Чернівецький університет (1890–1891) → Віденський університет (1892–1893, докторат).

9. Найраніший відомий нині вірш написано у 15 років («Великдень», 1871).

10. Перші публікації в пресі — у 18 років (журнал «Друг», 1874).

11. Перша поетична збірка — у 20 років («Баляди і розкази», 1876).

12. Одружився у 30 років.

13. Докторську дисертацію захистив у 37 років.

14. 4 арешти через політичні переконання (1877, 1880, 1889 і 1892 рр.).

15. 3 невдалі спроби стати депутатом Галицького сейму та австрійського парламенту (1895, 1897, 1898 рр.).

16. 3 великих кохання (до Ольги Рошкевич, Юзефи Дзвонковської, Целіни Журовської).

17. 1 дружина (Ольга з Хорунжинських, родом зі Слобідської України).

18. 4-ро дітей (Андрій, Тарас, Петро, Анна).

19. 27 років не мав у Львові власного помешкання, винаймаючи різні квартири, аж доки у 46 років (1902 р.) разом із родиною вселився до власного будинку, спорудженого на тодішній околиці міста —