Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
7. До засуджених, якщо вони чинять фізичний опір працівникам установи, проявляють буйство або здійснюють інші насильницькі дії, з метою запобігання заподіянню ними шкоди оточуючим або самим собі допускається застосування спеціальних засобів відповідно до вимог чинного законодавства України.
Стаття 51. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту1. Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.
2. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
3. Засудженим до арешту забороняється:
побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;
одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.
4. Засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.
5. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до однієї години, а неповнолітнім — до двох годин.
6. За виняткових обставин засудженим до арешту може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами.
1. У частині 1 статті, що коментується, знайшов своє відображення принцип окремого тримання в місцях ізоляції різних категорій засуджених. Дане положення дозволяє створити умови для реалізації відносно засуджених до арешту принципу диференціації та індивідуалізації виконання покарання, а також обмежити негативний вплив одних засуджених на інших. Але перелік категорій засуджених до арешту, що повинні ізолюватися від інших, наведений у даній статті, не є вичерпним — коригується на практиці. Приміром, у Правилах внутрішнього розпорядку установ виконання покарань передбачається, що засуджених розміщують у камерах з дотриманням таких умов: чоловіків — окремо від жінок; неповнолітніх — окремо від усіх інших категорій засуджених; засуджених, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, — окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, — окремо від засуджених, які раніше не відбували покарання в місцях позбавлення волі; засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, — окремо від інших засуджених; іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило, — окремо від інших засуджених. При розміщенні засуджених у камерах також обов’язково враховуються рекомендації соціально-психологічної служби установи.
2. Такою, що раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, визнається особа, яка раніше або взагалі не притягувалася до такої відповідальності, або кримінальна справа стосовно неї припинена з реабілітуючих підстав чи судом винесено виправдувальний вирок. Особи, які засуджувалися за вчинення злочину обвинувальним вироком суду та були звільнені від відбування покарання, не є такими, що не притягувалися до кримінальної відповідальності. Аналогічно, такими не є й особи, судимості яких знято чи погашено у встановленому законом порядку.
3. При запровадженні окремого тримання засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, потрібно керуватися положеннями Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». При цьому вказівка Закону «раніше працювали» свідчить, що особа визнається колишнім працівником правоохоронного органу незалежно від строку роботи та часу звільнення. Як визначено у ст. 2 цього Закону, правоохоронні органи — це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи й установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Відповідно до Закону, захисту підлягають працівники суду і правоохоронних органів, зазначених у частині першій цього пункту, а також співробітники кадрового складу розвідувальних органів України, працівники Антимонопольного комітету України та уповноважені особи Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, які беруть безпосередню участь відповідно у: а) розгляді судових справ у всіх інстанціях; б) провадженні й розслідуванні кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення; в) оперативно-розшуковій і розвідувальній діяльності; г) охороні громадського порядку і громадської безпеки; ґ) виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів дізнання і попереднього слідства та прокурорів; д) контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордони України; е) нагляді й контролі за виконанням законів.
4. Громадянство особи (чи відсутність будь-якого громадянства) встановлюється відповідно до паспорту, що є в особовій справі, а в разі його відсутності — вирішується за вироком суду чи іншими матеріалами.
5. При визнанні особи такою, що раніше відбувала покарання в місцях позбавлення волі, визначальне значення має саме факт перебування в цих установах, не залежно від погашення або зняття судимості за цим засудженням.
6. Засуджені до покарання у вигляді арешту тримаються в умовах суворої ізоляції. Остання