Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
2. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти діб.
3. Порядок застосування заходів заохочення та стягнення щодо осіб, засуджених до арешту, регулюється цим Кодексом і здійснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.
1. Заохочення і стягнення використовують як інструмент стимулювання належної поведінки засуджених до арешту в період відбування покарання. Заохочення у даному разі розглядається як усунення окремих обмежень, пов’язаних з покаранням. Єдиною підставою застосування до особи заходу заохочення є її сумлінна поведінка. Чесне ставлення до праці при цьому, на відміну від порядку виконання-відбування покарання у виді позбавлення волі, не вимагається, хоча добросовісна участь у безоплатних роботах береться до уваги при вирішенні питання про заохочення.
2. Вид заохочення має відповідати характеру та тривалості сумлінної поведінки засудженого. Якщо засуджений під час відбування покарання допускав порушення встановленого порядку та має стягнення, то доцільно застосовувати до нього насамперед такий захід заохочення, як дострокове зняття раніше накладеного стягнення.
3. Під сумлінною поведінкою розуміється точне й неухильне виконання засудженим вимог режиму та правил поведінки, встановлених внутрішніх розпорядком дня в установі. При цьому враховується й коректне поводження з представниками адміністрації арештного дому, іншими особами, які відвідують установу, а також з іншими засудженими. Накладені раніше стягнення, що були зняті або погашені у встановленому законом порядку, не перешкоджають оцінці поведінки засудженого як сумлінної.
4. Заохочення у виді подяки полягає в моральному схваленні вчинку людини, у висловленні йому похвали за сумлінну поведінку. Зазвичай, подяку оголошують перед строєм засуджених або на зібранні.
5. Особливість такого заходу заохочення, як зняття раніше накладеного стягнення, полягає в тому, що при його застосуванні засуджений не отримує якихось пільг, а лише звільняється від тих обмежень, які він відчув у зв’язку з фактом застосування до нього стягнення.
6. Стягнення являє собою захід виховного впливу, що виражається у накладенні додаткових обмежень на засудженого. Єдиною підставою накладення стягнення є порушення засудженим порядку та умов відбування покарання, що означає невідповідність поведінки засудженого вимогам внутрішнього розпорядку, тобто, порушення режиму відбування покарання, встановленого в арештному домі. При цьому стягнення має відповідати характеру й тяжкості допущеного засудженим порушення.
7. Закон передбачає два види стягнення, що можуть бути застосовані до засуджених, які відбувають покарання у виді арешту: догана й поміщення в карцер строком до десяти діб.
Призначення стягнення у вигляді догани полягає в тому, щоб звернути увагу засудженого, який порушив вимоги режиму, на неприпустимість подібної поведінки в подальшому. У застосуванні цього заходу стягнення виражається негативна оцінка адміністрації арештного дому поведінки засудженого. Засудженого попереджують, що в разі вчинення іншого проступку до нього буде застосоване більш суворе стягнення. Застосування стягнення у вигляді догани не пов'язане з якимись відчутними позбавленнями чи обмеженнями, як це має місце при реалізації інших заходів стягнення.
Догана оголошується в усній або письмовій формі. У першому випадку про її оголошення робиться запис в матеріалах перевірки за фактом вчиненого проступку. Заохочення може бути оформлене й у вигляді постанови чи наказу, витяги з яких обов'язково долучаються до особової справи засудженого.
8. Поміщення в карцер строком до десяти діб — досить суворий захід стягнення, про що свідчать умови тримання в карцері. Для виконання цього заходу в установах створюються спеціальні приміщення — карцери. Обладнання та розташування таких приміщень повинно виключати можливість заподіяння шкоди здоров'ю засуджених, але на час перебування в карцері правове положення особи порівняно зі звичайними умовами відбування покарання у виді арешту значно обмежується. У карцері передбачається одиночне тримання, до роботи засуджені не залучаються. При поміщенні в карцер засуджені не можуть брати з собою особисті речі, за винятком предметів туалету (останні видаються виключно під час цієї процедури). Дострокове звільнення з карцеру в порядку заохочення законом не передбачається, але це може мати місце, якщо засуджений за станом здоров'я не може триматись у карцері.
9. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається лише одне стягнення. При цьому стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках — у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення. Якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується.
10. У статті, що коментується, встановлюється, що правом застосування заохочень і стягнень наділені виключно начальник арештного дому та його заступник.
Стаття 55. Особливості відбування арешту засудженими військовослужбовцями1. Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на гауптвахті.
2. На гауптвахті роздільно тримаються:
засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від інших категорій військовослужбовців;
засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;
засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.
3. Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауптвахту для відбування арешту в десятиденний строк після одержання розпорядження суду про виконання вироку.
4. Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями визначаються цим Кодексом та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України.