Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
Наручники або засоби зв'язування до осіб, які утримуються під охороною, застосовуються за наказом чергового органу управління або підрозділу Служби правопорядку, начальника варти, начальника патруля або начальника групи затримання, які здійснюють конвоювання (супроводження), а також за розпорядженням прямих начальників зазначених осіб у разі: вчинення фізичного опору військовослужбовцям Служби правопорядку; відмови йти під охороною — на час конвоювання (супроводження); спроби самогубства або заподіяння собі каліцтва; нападу на інших військовослужбовців, які утримуються під охороною, та інших осіб — до заспокоєння особи, яка здійснила напад; конвоювання (супроводження) транспортними засобами; конвоювання (супроводження) після затримання військовослужбовця, який утримувався під охороною і вчинив втечу.
Наручники або засоби зв'язування знімаються за розпорядженням особи, яка дала наказ про їх застосування, або старшого начальника, а також за розпорядженням начальника варти, начальника патруля, що здійснює конвоювання (супроводження), у разі відсутності потреби в подальшому їх застосуванні, на час харчування, відправлення природних потреб, а також у разі виникнення загрози життю осіб, які утримуються під охороною, чи раптового їх захворювання.
Забороняється нанесення ударів кийком у разі, коли це не пов’язано із захистом життя та здоров'я військовослужбовця Служби правопорядку або іншої особи: гумовим — по голові, шиї, ключичній ділянці, череву, статевих органах; пластиковим типу «тонфа» — по голові, шиї, сонячному сплетенню, ключичній ділянці, паху, статевих органах, нирках, куприку.
Світлозвукові пристрої застосовуються на відстані не ближче двох метрів від людини.
Водомети застосовуються для розосередження учасників масових безпорядків при температурі атмосферного повітря не нижче 0 °С.
У разі застосування речовин сльозоточивої та дратівної дії забороняється прицільна стрільба по правопорушниках, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне їх застосування в період дії цих речовин у межах зони ураження. Ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами «Черемуха-1», «Черемуха-4», «Черемуха-12», «Сирень-3» застосовуються тільки на відкритій місцевості.
Пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, застосовуються на відстані не ближче 40 метрів від людини і відстріл таких патронів здійснюється тільки по нижній частині ніг. Забороняється застосування підривних пристроїв для відкриття захоплених правопорушниками приміщень, де перебувають заручники.
Під час здійснення службових обов’язків військовослужбовці Служби правопорядку можуть також використовувати службових собак, які пройшли відповідний курс дресирування, визнані придатними для несення служби і перебувають у штаті підрозділів службового собаківництва. Право використовувати службових собак надається військовослужбовцям Служби правопорядку, які несуть з ними службу. Службові собаки використовуються на довгому і короткому поводках, без поводка, в наморднику і без нього виходячи з конкретної ситуації, що склалася.
У кожному випадку застосування спеціальних засобів військовослужбовці Служби правопорядку зобов’язані надавати потерпілим у разі екстреної потреби першу медичну (долікарську) допомогу, а також у найкоротший строк забезпечити їх необхідною медичною допомогою з інформуванням лікаря про спеціальний засіб, який застосовувався в цьому випадку. Після застосування спеціальних засобів проводиться огляд приміщень і місцевості з метою виявлення потерпілих, можливих вогнищ, пошкодження об’єктів життєзабезпечення, а також збирання спеціальних засобів, що не спрацювали, а у разі потреби — дегазація відповідних об’єктів.
22. Виконання покарання у виді арешту припиняється у зв’язку з відбуттям призначеного строку, а також достроково, у зв’язку з хворобою, амністією чи помилуванням (статті 85—97 КК). Умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням за ст. 82 КК України до осіб, яким призначено покарання у виді арешту, не застосовуються.
23. Військовослужбовців, які за обвинувальним вироком суду засуджені до арешту з відбуттям кримінального покарання на гауптвахті Служби правопорядку, звільняє начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні або його заступник у присутності начальника гауптвахти Служби правопорядку. Після отримання від начальника органу управління Служби правопорядку в гарнізоні посвідчення про відрядження, військових перевізних документів, коштів на проїзд і харчування військовослужбовці у визначений строк повертаються до своїх військових частин.
24. Відомчий контроль за додержанням законності та порядку утримання засуджених до арешту військовослужбовців здійснює начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні. Крім того, прокурори, їх заступники і помічники, відповідно до ст. 44 Закону України «Про прокуратуру», з метою здійснення нагляду за додержанням законності, а також слідчі при розслідуванні кримінальних справ допускаються в будь-який час на гауптвахту Служби правопорядку.
Глава 13 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІСтаття 56. Місця відбування покарання у виді обмеження волі
1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження.
2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених.
3. Управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.
1. Згідно зі ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає в триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням до праці.
Обмеження волі в сучасному законодавстві України значною мірою подібне до умовного засудження до позбавлення волі з обов’язковим залученням засудженого до праці й умовного звільнення з місць позбавлення волі теж з обов’язковим залученням