Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
2. Кримінально-виконавчий кодекс України не передбачає можливості залучення засуджених до арешту до оплачуваної роботи. Дане положення зумовлено тим, що в іншому разі це вимагало б створення завчасно нерентабельних власних виробництв при арештних домах, оскільки організація високовиробничої праці можлива лише за наявності відповідної професійної освіти та професійної підготовки, отримати які за незначний час відбування покарання у виді арешту засуджені не можуть. Поряд з цим, придатність найпростішої праці відносно короткострокових арештантів була доведена ще у 1904 р. з тієї позиції, що корисна зайнятість повинна мати місце навіть у випадках нетривалих строків покарання. У зв’язку з цим КВК України і передбачає можливість залучення засуджених до арешту до робіт з господарського обслуговування арештних домів.
3. Необхідно зазначити, що таке залучення до безоплатних робіт не є порушенням прав людини. Так, на обов’язковість зайнятості засуджених вказується і в міжнародних актах про права людини та поводження з ув’язненими, зокрема в п. 2 ст. 71 Мінімальних стандартних правил поводження з ув’язненими. У ст. 26.1 Європейських тюремних правил записано, що працю в місцях ув’язнення слід розглядати як позитивний елемент внутрішнього режиму.
4. Під господарським обслуговуванням слід розуміти прибирання сміття, санітарно-гігієнічне прибирання приміщень, незначний ремонт приміщень, меблів, господарського інвентарю, робота у пральні, лазні та на інших господарських об’єктах тощо. Обрахування часу роботи ведеться сумарно, а виконання робіт, особливо в камерах, здійснюється, як правило, в порядку черговості.
Стаття 53. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту1. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту здійснюються відповідно до норм, встановлених для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
2. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування в арештних домах здійснюються органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством.
1. Матеріально-побутове забезпечення та медичне обслуговування створюють посилки для підтримання організму людини в нормальному стані. Оскільки покарання у вигляді арешту за окремими елементами є суворішим навіть за позбавлення волі й належить до так званих «шокових» покарань, законодавець поширив на осіб, які відбувають арешт, норми матеріально-побутового та медичного обслуговування, встановлені для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі.
2. Засуджені забезпечуються жилою площею за нормами, встановленими кримінально-виконавчим законодавством України, та тримаються в окремих камерах по 3—10 осіб в одній камері. Камери для тримання осіб, які відбувають покарання у виді арешту, забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами, установленими переліком. Зокрема, в них передбачається встановлення ліжок металевих або вагонного типу за чисельністю засуджених, столу для вживання їжі, лавки на довжину столу, настінної шафи або закритої полиці з кількістю ніш за чисельністю засуджених, вішалки для верхнього одягу, тумбочки (по одній на дві особи), гучномовця, крана водогінного, раковини під умивальник, відгородженого санвузла, урни для сміття, розетки електромережі. Усі меблі в камерах повинні бути надійно прикріплені до підлоги або до стін.
3. Мінімальні норми матеріально-побутового забезпечення засуджених встановлюються Кабінетом Міністрів України. Засудженим в арештному домі надається індивідуальне спальне місце і видаються постільні речі. Заміна постільних речей здійснюється в дні миття у бані — не менш як один раз на тиждень. Засуджені спеціальним одягом не забезпечуються і відбувають увесь строк покарання у цивільному одязі.
Понад ці нормативи засуджені можуть придбавати необхідні речі, дозволені до використання в арештному домі (утеплений, лікувально-гігієнічний, спортивний одяг і т. ін.), за власний рахунок.
4. Надання медичної допомоги засудженим до арешту здійснюється органами виконання покарань у порядку, передбаченому законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі (детальніше — див. коментар до ст. 116 КВК України). Для медичного обслуговування засуджених в арештних домах організуються медичні частини. Також засудженим можуть надаватися додаткові платні лікувально-профілактичні послуги.
5. Правильна організація харчування є однією з важливих умов, які сприяють збереженню і зміцненню здоров'я осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах ДКВС і розглядається як один з вагомих елементів забезпечення прав людини. Норми харчування осіб, які тримаються в установах, норми заміни продуктів харчування, порядок застосування норм харчування та норм заміни продуктів харчування затверджені постановою КМ України від 16 червня 1992 р. № 336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ» (із змінами).
Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за рахунок держави згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для осіб, які тримаються в приміщеннях камерного типу, виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах (норма № 4):
Закінчення таблиці
Засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нормою № 4, видається 6 цигарок VI класу на добу та 3 коробки сірників на місяць (на одну особу).
6. Адміністрація арештного дому зобов’язана забезпечувати охорону здоров’я засуджених, розвивати матеріально-технічну базу і соціальну сферу арештних домів. Вона несе відповідальність за виконання встановлених санітарно-гігієнічних і протиепідемічних вимог.
Стаття 54. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту1. За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або