Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
7. Засуджені до арешту несуть обов’язки і користуються правами, які встановлені законодавством України, з обмеженнями, що передбачені для цієї категорії засуджених, а також випливають з вироку суду та встановлені КВК України для відбування покарання даного виду. Зокрема, засуджені до арешту мають право: на щоденну прогулянку тривалістю одна година, а неповнолітні — до двох годин; на восьмигодинний сон у нічний час; мати при собі і зберігати в камері особисті предмети й речі, перелік яких установлено цими Правилами; одержувати і відправляти листи без обмеження їх кількості; витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; в індивідуальному порядку відправляти релігійні обряди, користуватися релігійною літературою; звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами до державних органів, громадських організацій і до службових осіб; користуватися настільними іграми; мати побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи в установленому кримінально-виконавчим законодавством порядку; користуватися книгами, журналами й газетами з бібліотеки установи.
8. Пропозиції, заяви і скарги засуджених надсилаються, згідно з вимогами ПВР УВП, за належністю і вирішуються в установленому законом порядку. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані прокуророві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, перегляду не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю, а якщо вони подані в неробочі чи святкові дні, — то не пізніше доби з їх завершення. Про результати розгляду пропозицій, заяв і скарг засудженим оголошується під розпис на супровідному листі чи зворотному боці відповіді.
9. Телефонні розмови засудженим до арешту можуть бути надані тільки з близькими родичами за наявності виняткових обставин. Таким винятковими обставинами визнаються лише особисті обставини, пов’язані зі смертю або тяжкою хворобою близького родича, що загрожує життю хворого.
10. Засуджені до арешту зобов’язані: дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом установи та іншими особами; дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний вигляд, постійно підтримувати чистоту в камерах, за графіком чергувати в них; дбайливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого державного майна; виходячи на прогулянку, дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки; при відвідуванні приміщень, де тримаються засуджені, персоналом кримінально-виконавчої служби та іншими посадовими особами вставати й вітатися.
Поряд із цим, засудженим до арешту забороняється: установлювати зв’язки з особами, які тримаються в інших камерах; придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, вироби та речовини, зберігання яких засудженим заборонено; продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби та речовини, які перебувають в особистому користуванні; грати в настільні та інші ігри з метою отримання матеріальної або іншої користі; наносити собі або іншим особам татуювання; завішувати чи міняти без дозволу адміністрації спальні місця, затуляти оглядове вічко; створювати конфліктні ситуації з іншими засудженими та персоналом установи; мати побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; одержувати посилки (передачі) і бандеролі, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном. До переліку таких речей ПВР УВП відносять: одяг, головні убори, взуття та постільні речі встановленого зразка за встановленими нормами; натільна білизна (тепла і проста) — не більше двох комплектів; панчохи, шкарпетки та рукавиці — не більше двох пар; поясні ремені, кашне, носові хусточки, нитки та вироби з них; тапочки кімнатні, спортивне взуття (кеди, напівкеди, тапочки) — по одній парі; один спортивний костюм.
11. Арешт є видом покарання, що поєднується з проведенням певної соціально-виховної роботи, яка має свої особливості та безпосередньо покладається на інспектора із соціально-виховної роботи. Вона спрямовується на формування та збереження соціально корисних навичок, нейтралізацію негативного впливу умов ізоляції на особистість засуджених, профілактику та попередження їх агресивної поведінки щодо персоналу, інших засуджених та щодо себе, усвідомлення провини за вчинені злочини й розвиток прагнення до відшкодування заподіяної шкоди.
12. Основними формами соціально-виховної роботи із засудженими до арешту є: індивідуальна робота; просвітницька та культурно-масова робота; правове виховання. У той же час, на засуджених до арешту не може чинитися виховний вплив самодіяльних організацій, бо останні серед засуджених до арешту не створюються.
13. Наукові розробки попередніх років довели, що виходячи з особливостей покарання у вигляді арешту та враховуючи, що виховна робота охоплює проведення цілого комплексу заходів, який включає досить обширний набір різноманітних засобів і методів їх застосування, найдоцільнішими для засуджених до арешту є індивідуальні та групові методи роботи. Проте відкидати можливість організації виховної роботи засуджених до арешту у масових формах також не слід. Зазначена форма виховної роботи може застосовуватися, приміром, з використанням локального радіозв’язку. Це можуть бути монологи профілактичного змісту як представників адміністрації, психологів, педагогів, так і засуджених до арешту, крім того, можливо також транслювати діалоги засуджених з представниками адміністрації арештного дому з актуальних проблем дотримання прав засуджених та інших питань, пов’язаних з правовим положенням засуджених до арешту, звільненням від відбування покарання, читанням літературних творів тощо.
Стаття 52. Залучення осіб, засуджених до арешту, до праціЗасуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт з благоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештних домів продовольством.
До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядку черговості і не більш як на дві години на день.
1. Стаття, що коментується, встановлює