Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
4. Виконавчі дії, спрямовані на виявлення майна засудженого, котре підлягає конфіскації, проведення опису і арешту майна засудженого здійснюються державним виконавцем за тими ж правилами та в тому ж порядку, що і під час виконання покарання у виді штрафу (вже нами розглядалися). Далі органи державної виконавчої служби у порядку, визначеному законодавством України, здійснюють попередню оцінку та забезпечують належне зберігання конфіскованого майна. Безпосередня оцінка конфіскованого майна здійснюється комісією, до якої входять представники органів державної виконавчої служби, державної податкової інспекції, уповноважених фінансових органів і органів чи установ, що здійснюють розпорядження цим майном.
5. Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам, державний виконавець закриває виконавче провадження і повертає виконавчий лист з відміткою про виконання вироку в частині конфіскації майна тому суду, який постановив цей вирок. У подальшому, після реалізації конфіскованого майна, фінансові органи також направляють до суду інформацію, яка підтверджує виконання вироку в частині конфіскації майна і, зокрема, про суму, виручену від реалізації майна.
Стаття 49. Майно, що підлягає конфіскації1. Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб’єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
2. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. Перелік такого майна визначається законом України.
3. Спори, пов’язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом.
1. Як правило, конфіскації підлягає лише те майно засудженого, яке було придбане до винесення вироку і набрання ним чинності. Разом з тим, при призначенні судом додаткового покарання у виді конфіскації майна можуть мати місце випадки, коли засуджений з метою уникнути конфіскації за допомогою різних способів намагається приховати своє майно. Зокрема, можуть мати місце випадки, коли майно засудженого, котре підлягає конфіскації, може бути виявлено і після виконання вироку в частині конфіскації майна. Як було роз’яснено судам у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. № 11 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироків» (з подальшими змінами), в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством, вони можуть за поданням державного виконавця або прокурора вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і підлягає за законом конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.
2. Стаття, що коментується, містить застереження про те, що не підлягає конфіскації майно, котре належить засудженому на правах приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні. У цій же статті закріплена норма, яка визначає, що перелік такого майна встановлюється законом України. Детальний перелік такого майна передбачений у додатку до КК України «Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком».
3. У Переліку встановлюється, що не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні:
а) жилий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім'я постійно в ньому проживають;
б) носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні засудженому і особам, які перебувають на його утриманні:
— одяг — на кожну особу одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — дві зимові сукні), один літній костюм (для жінок — дві літні сукні), головні убори, по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки і одна тепла хустка (або шаль);
— взуття в кількості однієї пари шкіряної, однієї пари гумової і пари валянок на кожну особу;
— білизна у кількості двох змін на кожну особу;
— постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволоки, ковдра) і два особисті рушники на кожну особу;
— необхідний кухонний посуд;
— меблі — по одному ліжку та стільцю (або табуретці) на кожну особу, один стіл, одна шафа і одна скриня на сім'ю.
— усі дитячі речі;
в) продукти харчування, необхідні для особистого споживання засудженому, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні — на три місяці, а для осіб, які займаються сільським господарством, — до нового врожаю;
г) паливо, потрібне засудженому, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі й обігрівання приміщення протягом шести місяців.
ґ) одна корова, у відсутності корови — одна телиця; коли немає ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — в осіб, які займаються сільським господарством;
д) корм для худоби, яка не підлягає конфіскації, в кількості, потрібній до вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів;