Стежкою легенд - Ігор Іванович Якимушкін

Коли вдуматися, яке це неекономне витрачання засобів на дуже малоефективну оборону! Ось вам приклад відносної доцільності в природі — факт, який заперечують ідеалісти.

При бажанні можна відшукати ще чимало пристосувань, які мають відносний характер, тобто корисні лише в якомусь одному відношенні, але шкідливі у інших. Наприклад, павиний хвіст, химерні ікла свині бабіруси або жива тара для меду — мурашки-бочки.

Застосування в господарстві таких дорогих бочок (які навіть просять їсти!) з погляду розумної економіки дуже збиткове і не являє найкращого вирішення питання. Бджоли знайшли рентабельніший спосіб збереження меду — «винайшли» віск.

Чому природа в одному випадку діє розумно, в іншому нерозумно?

Та тому, що в «конструкторському бюро» природи ніхто не обмірковує своїх рішень. Еволюціонуючі істоти не ставлять перед собою ніяких спланованих завдань, ніхто не скеровує їхній розвиток до якоїсь певної мети. Цей процес відбувається стихійно, і результат його залежить від складного комплексу зовнішніх обставин, які в різних випадках можуть скластися по-різному. За одних умов еволюція призводить до розумнішого з погляду логіки вирішення, за інших — розвиток обмежується лише задовільним результатом.

Так бездумно, як розвиваються самі, тварини-будівники вершать свої «розумні» вчинки. І навіть коли деякі, будуючи гнізда, комори або полюючи, застосовують найпростіші знаряддя, вони ніколи не замислюються над проблемою найліпшого їхнього застосування. Не можуть ні обробляти своїх знарядь, ні вдосконалювати їх.

«Голки», «бочки», «аркани» лісових «ремісників» навіть порівняти не можна зі справжніми знаряддями праці, якими користується людина. Ці курйозні приклади винахідливості природи показують лише, що зачаткові форми застосування примітивних знарядь зустрічаються в тваринному царстві. Отже, людські навички свідомої праці не виникли з нічого.

Поведемо нашу розмову про інстинкти далі.

Маленьке сліпе пташеня тягне на спині великий вантаж: інше пташеня. Підтримуючи його куксами-крильцями, обережно підсувається до краю гнізда, опускає донизу голову, впирається лобом у дно гнізда і раптом різко відкидається назад. Пташеня, що сиділо в нього «на горгоші», злітає вгору, а потім падає вниз, на землю. Пташеня-носій скочується на дно гнізда. Хвилин десять-п'ятнадцять відпочиває і знову зводиться на слабенькі ніжки. Сунеться задки, підповзає під Іншого свого сусіда, закидає його на спину й тягне до краю гнізда. Кидок — і ще одна жертва летить «за борт».

Зозуленя викидає з гнізда яйця своїх набутих батьків.

Це «жорстоке» пташеня — зозуленя. Воно розправляється зі своїми зведеними братами. Зозуленя не заспокоїться доти, доки викине їх усіх із гнізда. Робить це воно абсолютно несвідомо, підкоряючись наказові інстинкту. За кілька годин після вилуплення в зозуленяти з'являється непереборне прагнення викидати із гнізда все, що там є. Саме воно важить у цей час три грами з чимось, а покладіть йому на спину шестиграмову важку, воно викине і її.

На спині в зозуленяти є чутливі сосочки. Варто до них доторкнутися, як воно зараз же прибирає позу «викидача» і готується викинути з гнізда річ, що доторкнулася до нього. Воно діє, як живий автомат.

Та мине чотири дні, і інстинкт викидання зникне. Автомат вимикається! Якщо за чотири дні зозуленя не встигне позбавитися всіх зайвих ротів у гнізді, то ніколи вже більше не зможе цього зробити. (Інстинкт сліпий!)

Якось в Англії влаштували незвичайну виставку. На її стендах демонстрували блакитні, бурі, зеленаві, сірі, білі, однотонні та пістряві яйця. Всього 919 яєць, і всі зозулячі, зібрані в гніздах 76 різних видів птахів.

Учені підрахували, що зозулі підкидають свої яйця у гнізда 150 видів птахів! Під Москвою зозуленята часті гості в «лісових хатинках» плисок, берестянок. Під Ленінградом — у гніздах горихвісток. На Україні їх вигодовують звичайні білі плиски, сірі славки, очеретянки, сорокопуди. Зозуляче яйце можна знайти в гнізді майже першої-ліпшої нашої співучої пташки: вівчарика, волового очка, тинівки, мухоловки і навіть у дуплах дятлів і на болотяній купині серед яєць кулика. В яких різноманітних гніздах і на якій різній поживі виховується зозулячий рід!

Чому маленькі клопітливі пташки не викидають геть яйце непроханого гостя?

Досліди показали, що багато птахів дуже погано знають свої яйця. Орли, кури, качки, наприклад, можуть насиджувати будь-яку річ, за формою схожу на яйце. А лебеді намагалися насиджувати навіть… пляшки. Якийсь учений провів такий дослід. Він замінив у гнізді садової славки її яйця яйцями іншої пташки — тинівки. Після цього славка знесла ще одне яйце. Воно відрізнялося від інших яєць у гнізді. Тоді пташка, уважно оглянувши «підозріле» яйце, викинула його геть. Дурненька, сприйняла своє яйце за чуже!

І все-таки деякі птахи розпізнають яйця зозуль і викидають їх. Іноді вони «замуровують» у гнізді підкинуте яйце разом з усіма яйцями, серед яких те лежить. Укривають їх усіх травинками, вовною і пухом, роблять нове дно у гнізді. Виходить двоповерхова «хатка». На першому поверсі лежать покинуті яйця (серед них одне зозулине), на другому — заново знесені яйця, які насиджуються.

Щоб важче було розпізнати її яйця, зозуля «підробляє» їх. У процесі еволюції в зозуль розвинулось дивне пристосування — їхні яйця і розміром, і кольором схожі на яйця тих птахів, у гнізда яких зозулі їх підкидають. (Інстинкт мудрий!)

Гаразд, але ж вихователями зозуленят можуть бути птахи 150 різних видів. І всі вони мають яйця різного кольору. Звідкіля зозуля знає, що в гніздо горихвістки треба покласти блакитне, до дроздовидної очеретянки — блакитне з темними плямами, а до садової славки — буре яйце?

Справа в тому, що зозулі спеціалізуються на птахах певного виду. Є зозулі «горихвісткові», «плискові», «очеретяні» і так далі, тобто зозулі, які з року в рік підкидають свої яйця в гнізда горихвісток, плисок і очеретянок. Кожна зозуля несе, як правило, яйця одного певного кольору, саме такого, в який забарвлені яйця названих батьків її зозуленят. У цьому