Житловий кодекс України. Науково-практичний коментар станом на 05.05.2011 р - Колектив авторів

жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.

Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

3. Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки слід відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв'язку з вибуттям наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (ст. 107 ЖК).

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитись до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання. При вибутті на постійне місце проживання в інше жиле приміщення особа втрачає не тільки фактичне володіння жилим приміщенням але й намір повернутись.

4. Особа, яка втратила право на жиле приміщення через тривалу відсутність, може повернутись в попередню жилу площу тільки у порядку ст. 65 ЖК (право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення).

5. У випадках, передбачених коментованою статтею, жиле приміщення за тимчасово відсутніми особами понад 6 місяців зберігається автоматично, тобто такі особи не повинні вчиняти які-небудь дії: отримувати згоду від спільно проживаючих членів сім'ї, наймодавця, оформлювати свою відсутність.

6. Коментована стаття стосується збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми наймачами житла в державному житловому фонді.

Збереження права користування в разі тимчасової відсутності фізичної особи передбачене також і щодо приватного житлового фонду. Згідно ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Стаття 72. Порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

1. Питання визнання особи такою, що втратила право на жиле приміщення, вирішується виключно в судовому порядку.

2. На стороні позивача можуть виступати наймач, члени його сім'ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми, або ті, що отримали броню (ст. 73 - 75 ЖК). Особи, які користуються жилою площею тимчасово, тобто не мають самостійного права на нього (піднаймачі, тимчасові мешканці), не мають права на пред'явлення такого позову.

Позивачем може бути також наймодавець (житлово-експлуатаційна організація тощо).

3. Якщо члени сім'ї заперечують проти вселення особи, відсутньої строком до 6 місяців, така особа може подати зустрічну позовну заяву про визнання за нею права на жиле приміщення і вселення. При цьому, якщо особа була відсутня понад 6 місяців, вона повинна довести наявність однієї з обставин, перелічених в ст. 71 ЖК.

До визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, вимагається її згода на здійснення таких прав, як приватизація житла, обмін житла (ст. 79 ЖК), вселення інших осіб (ст. 65 ЖК), передача житла в піднайом (ст. 91 ЖК), на переобладнання та перепланування (ст. 100 ЖК) і т. д.

4. Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2).

Стаття 73. Бронювання жилого приміщення

Жилі приміщення, що їх займають наймачі та члени їх сімей, бронюються при направленні на роботу за кордон - на весь час перебування за кордоном, при виїзді на роботу в райони Крайньої Півночі і в прирівняні до них місцевості - на весь час дії трудового договору, а у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, - на весь час перебування в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути передбачено й інші випадки бронювання жилих приміщень.

1. Бронювання житла є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб у разі їх відсутності через роботу за кордоном, в районі Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевості.

2. Основним підзаконним нормативно-правовим документом щодо бронювання житла є постанова Ради Міністрів УРСР від 9 вересня 1985 р. № 342 "Про