Справжня історія Стародавнього часу - Олексій Мустафін

лави греків, але афіняни вдарили з боків, і ворог не витримав. Відступ перетворився на панічну втечу, під час якої загинуло більше персів, аніж під час бою.Марафонська битва 2 серпня 490 р. до н. е.

Щоб сповістити співгромадян про перемогу і попередити про можливий напад із моря, один із молодих вояків побіг до Афін. Не зупиняючись, він швидко подолав відстань у 42 кілометри, вибіг на площу, вигукнув: «Радійте, афіняни, ми перемогли!» — і впав мертвий. Коли перські кораблі таки підійшли до Афін, вони побачили готових до бою мешканців міста і зрозуміли, що краще повернутися додому.

Новина про перемогу під Марафоном швидко облетіла усю Грецію. Переможців шанували як справжніх героїв. Згодом на Олімпійських іграх були навіть запроваджені змагання з бігу на марафонську дистанцію — ті самі 42 кілометри, що відділяли місце бою від Афін.

Ксеркс. Рельєф з Парси

3. Цар Ксеркс готується до нової вій­ни. Дарій I заприсягся помститися грекам, але помер, не встигнувши виконати обіцянки. Його син і наступник — цар Ксеркс — змушений був спочатку придушувати повстання в інших сатрапіях: у Єгипті й Вавилоні. Новий перський володар ставився до підданих суворіше за батька — він уже не намагався домовитися із єгипетськими жерцями і скасував залишки самоврядування в містах Месопотамії, забрав до Парси і знищив головну вавилонську святиню, статую бога Мардука.

Афіняни розуміли, що в разі відновлення перської влади їх теж нічого доброго не чекає, тому готувалися до війни. Звісно, зібрати таку кількість вояків, які б у відкритому бою могли би протистояти усьому перському війську, місто не могло. Тож на пропозицію одного з ватажків демосу, Фемістокла, афіняни збудували флот із двохсот кораблів, витративши на це все срібло, що видобували в Аттиці.

Спартанці, які кораблів не мали, покладалися на хоробрість і вишкіл свого війська, до якого, як вони сподівалися, мали б приєднатися не лише їхні спільники з Пелопонеського союзу, а й інші греки. Афіняни і справді без вагань віддали своїх гоплітів у підпорядкування спартанським командувачам. Проте багато інших міст вирішило перечекати, сподіваючись, що перська навала їх омине. На заклик до одноплемінників із колоній також майже ніхто не відгукнувся. Зголосився допомогти лише сиракузький тиран Гелон. Проте Ксеркс випередив греків: на його вимогу війну проти Сиракуз розпочали карфагеняни, яких згодом підтримали ще й етруски. Греція опинилася в оточенні.

4. Фермопіли. Навесні 480 року до нашої ери величезне військо персів на чолі із самим Ксерксом вирушило у похід до Греції. Здавалося, що немає жодної сили, здатної йому протистояти. Навіть море, яке на кілька днів «затримало» переправу царських загонів через протоку Геллеспонт, за наказом Ксеркса відшмагали батогами. Супроводжував царське військо величезний флот, споряджений фінікійськими та грецькими підданими перського володаря.

Пам’ятник царю Леоніду, встановлений у Спарті

Щоправда, море і гори таки «допомагали» грекам — шторми нищили ворожі кораблі, а в тісних ущелинах царському війську було важко скористатися чисельною перевагою. Афіняни спочатку сподівалися затримати Ксеркса біля гори Олімп, але змушені були відступити на вимогу місцевих мешканців, які боялися перського гніву. Новим кордоном оборони спартанський цар Леонід обрав ущелину Фермопіли (з грецької цю назву перекладають як «теплі ворота»).

Здивований упертістю оборонців, Ксеркс передав грецькому командувачу послання з двох слів — «склади зброю». Відповідь була не менш стислою — «прийди, візьми». Перський володар намагався налякати греків чисельністю свого війська, заявивши, що перські стріли затулять їм сонце, але ті спокійно відповіли — «битимемося в тіні». І справді, два дні нечисленні грецькі гопліти з успіхом відбивали атаки найбільшого в світі війська. І лише коли персам вдалося розшукати обхідну гірську стежку, стало зрозуміло, що Фермопіл не втримати. Леонід наказав союзникам відступити, а сам із 300 спартанцями та кількома сотнями добровольців з інших міст до останньої краплі крові бився з ворогами. Загинули всі, жодного спартанця персам не вдалося навіть захопити у полон.

Фемістокл. Мармуровий бюст (Музей Остії)

5. Саламін. Об’єднане грецьке військо відступило до Коринфа. Афіни віддали ворогу без бою, і Ксеркс наказав зруйнувати місто разом з усіма храмами — на знак помсти за вбитих царських посланців. Місцеві мешканці ледве встигли перебратися на сусідній острів Саламін, під захист флоту. Остерігаючись того, що союзники кинуть афінян напризволяще, Фемістокл таємно попередив Ксеркса про можливий відступ, порадивши не випускати грецьких кораблів із протоки, яка відділяла Саламін від Аттики. Але цар був настільки впевнений у собі, що вирішив не чекати, а завдати удару першим.

Зранку царський флот увійшов до протоки, і його одразу ж атакували греки. Чисельна перевага загарбників виявилася не такою вже й значною, та й скористатися нею у вузькій протоці було неможливо. До того ж, кораблі перського володаря були занадто важкими і неповороткими. А головне — греки билися із завзяттям, бо розуміли, що захищають батьківщину, власне життя і волю своїх близьких. Більшість ворожих кораблів вони знищили, інші — відступили.

Ксеркс був приголомшений несподіваною поразкою, і цим скористався Фемістокл. Він знову потайки звернувся до царя і повідомив йому, що греки нібито планують знищити переправу з Європи до Азії. Ксеркс вирішив, що краще повернутися додому, та прихопив із собою більшу частину свого війська. Згодом відійшли на північ й інші перські загони.

Бронзова колона, встановлена на честь перемоги грецького війська під Платеями (сучасний вигляд)

6. Остаточна перемога греків. Того самого дня, коли афіняни й їхні союзники здобули перемогу біля Саламіна, сиракузяни у запеклому бою біля міста Гімера розгромили карфагенян. Гелон поквапився укласти мир, щоб мати змогу надати допомогу співвітчизникам в боротьбі із персами, але командувачі об’єднаного грецького війська, побачивши, що ворог відступив, з погордою відмовилися від дружньої пропозиції.

Проте наступного року перси повернулися, хоча й у меншій кількості та без царя (цього разу ними командував один із родичів Ксеркса). Вирішальний бій відбувся біля містечка Платеї. Першими атакували перси, але перемогу врешті здобули греки. За легендою, цього ж дня грецькі кораблі знищили залишки перського флоту біля острова Самос.

Пам’ятник Кімону, встановлений у Ларнаці

Війна на цьому не завершилася, бойові дії тривали ще тридцять років —