Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк
Для М. Дворнікова розмежування логічного та системного способів тлумачення не є проблематичним — він без зайвих вагань розмежовує їх так: предметом системного тлумачення є системні зв'язки, а предметом логічного тлумачення — логічні зв'язки[391]. Проте чи можуть бути системні зв'язки у системі логічними, на це питання науковець відповіді не дає. Тим більше, що є і протилежна позиція, яку відстоює Л. Чулінда, а саме: «системний спосіб тлумачення допомагає встановити зміст правових норм, враховуючи їх логічні зв'язки з іншими нормами»[392].
Як зауважує М. Дворніков, системне тлумачення необхідно відрізняти від комплексного використання декількох чи всіх можливих способів тлумачення. Наприклад, якщо Конституційний Суд використає логічний і граматичний способи тлумачення, ми можемо говорити про застосування цих двох способів в системі. Однак у такому разі системний спосіб тлумачення може і не використовуватися в інтерпретаційному процесі. Тоді спотворюється сама сутність системної інтерпретації, оскільки не здійснюється зіставлення правових приписів. Тому М. Дворніков дає формулювання комплексного тлумачення норм права, де вказує, що комплексне тлумачення — це використання декількох чи всіх можливих способів тлумачення в процесі усвідомлення правового припису[393].
Як зазначав Є. Васьковський, системний елемент наближується за своїм значенням до логічного у тих випадках, коли розміщення норм у системі права здійснено самим законодавцем, тобто коли він сам розподілив норми за розділами чи главами і назвав їх.
У таких випадках положення кожної норми в системі права визначає погляд законодавця на логічне співвідношення норм і веде до усвідомлення їх дійсного смислу. Тому нормі має бути наданий той смисл, який відповідає її розташуванню у системі права, надане їй самим законодавцем[394].
Як уже було зазначено, більшість науковців підтверджує існування такого способу тлумачення, як мовний. Щодо системного способу тлумачення і щодо мовного існують різні позиції стосовно його назви. Відтак одні дослідники вважають за доцільне називати його власне мовним[395], інші ж граматичним[396], текстуальним[397], філологічним[398], словесним[399], термінологічним тлумаченням. Серед захищених нещодавно дисертаційних досліджень у галузі тлумачення існує дисертаційне дослідження Л. Чулінди на тему «Юридико-лінгвістичне тлумачення нормативно-правових актів», у якому науковцем обґрунтовується саме така назва способу тлумачення. Ми ж підтримуємо позицію тих науковців, які називають таке тлумачення «мовним». Підстав називати таке тлумачення термінологічним, граматичним, текстуальним, філологічним, словесним немає, оскільки більшість частин перелічених назв лише частково інформують про призначення такого способу тлумачення.
Філологічний же спосіб тлумачення мав би передбачати вивчення і мови, і літератури[400], проте вплив літератури на тлумачення законодавства є неактуальним, тому вживання такої назви способу вважаємо необґрунтованим.
На думку Л. Чулінди, юридико-лінгвістичне тлумачення є загальновизнаним, це підтримують усі дослідники тлумачення текстів нормативно-правових актів, проте аналіз
