Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк
На нашу думку, за такого формулювання змісту логічного способу тлумачення немає потреби визначати його як окремий спосіб. Нашу позицію можемо пояснити тим, що тлумачення закону — це різновид мислення. Під час тлумачення встановлюється воля законодавця, вкладена у зміст того чи іншого нормативно-правового акта з метою його правильного правозастосування. Внаслідок тлумачення закону отримуємо умовиводи, які обов'язково мають бути правильними, а не хибними. Закони формальної логіки та правила логіки використовуються у всіх способах тлумачення, якщо результатом має бути правильне судження, а не ставиться за мету отримання софізму. Хоча з цього приводу існують й інші думки. Наприклад, О. Черданцев у своїй праці зауважує, що під час використання будь-якого способу тлумачення використовуються засоби мови. Як зазначає науковець, інакше і бути не може, оскільки мова є елементом, в якому виражається життя думки. Поза мовою нема ні мислення, ні тлумачення. Проте з огляду на те, що всі способи ґрунтуються на мові, ніхто не робить висновку про те, що нема мовного тлумачення[413]. Такої ж позиції у своїх дослідженнях дотримується і Ю. Власов[414].
Л. Чулінда зауважує на те, що з'ясування значення правової норми здійснюється з одночасним використанням правил і прийомів інших способів тлумачення, оскільки кожен ґрунтується на даних певних наук, зокрема, на здобутках лінгвістики і логіки, тому процес тлумачення має здійснюватися за законами логіки[415]. Водночас Л. Чулінда висловлює й інші думки з приводу логічного тлумачення. Відтак вона зауважує, що у процесі застосування логічного способу досліджуються внутрішні зв'язки між частинами нормативно-правового акта, логічна структура правових норм, використовуються засоби формальної логіки. Відповідно до логічної природи права загалом використовуються формально-логічні прийоми — логічний аналіз понять, аналогія, перетворення речення, доведення до абсурду, аргументи від протилежного тощо. У результаті таких операцій абстрактний зміст правової норми отримує більш конкретний, розгорнутий характер, наближений до певної ситуації[416].
Не можемо повністю погодитися із такою позицією науковця, оскільки дослідження зв'язків приписів чи законів здійснюється під час системного тлумачення і, як вже неодноразово ми зауважували, такі поняття, як структура, зв'язки та елементи у системі законодавства, характерні саме для системного тлумачення.
Будь-який із способів тлумачення може визнаватись як такий, що існує у разі наявності певних прийомів та правил, які будуть характерними лише для нього, оскільки це основна істотна ознака, яка відрізняє різні способи тлумачення кримінального закону. До таких прийомів у логічному тлумаченні О. Черданцев відносить: логічне перетворення, виведення норм із норм, умовиводи ступеня, умовиводи із понять, умовиводи за аналогією, умовиводи від протилежного, доведення до абсурду[417]. Позицію науковця у цьому випадку можемо лише підтримати, адже вона, на наш погляд, є достатньо обґрунтованою.
Щодо сфери застосування логічного способу тлумачення кримінального закону, то у разі можливості використання законів формальної логіки та правил логіки в інших способах тлумачення актуальними залишаються завдання розкриття змісту загального (норми права) під час застосування до окремого. Як зауважує О. Черданцев, загальний і абстрактний характер норм права залежить від використання законодавцем загальних і абстрактних понять, які потребують тлумачення і з якими інтерпретатор проводить мисленнєві операції (аналіз, синтез, визначення, поділ, порівняння понять та ін.)[418]. Видається, що логічний спосіб доцільно використовувати у разі проектування тих чи інших норм закону на конкретний випадок.
Ю. Власов зауважує на те, що у разі застосування історичного способу тлумачення використовують джерела, які знаходяться поза межами чинної системи права, а саме: скасовані правові норми, що регулюють однакові суспільні відносини з нині чинною нормою права; матеріали підготовки й ухвалення норми права; преамбули до нормативних актів, які містять відповідну норму; матеріали, в яких є роз'яснення норми, що тлумачиться. У зв'язку з цим важливим є питання про доказову цінність таких аргументів
