Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк

Як відомо, у теорії держави та права існує декілька позицій щодо кількості способів тлумачення. Зауважимо, що основною відмінністю, яка розмежовує способи тлумачення, на відміну від значної частини науковців, вважаємо використання різних прийомів і правил під час тлумачення.

Відтак деякі дослідники розрізняють мовне, логічне, системне, функціональне тлумачення[378].

Декотрі є прихильниками існування таких способів тлумачення, як граматичний, системний, історичний[379].

Інші розрізняють філологічне (текстове, граматичне), системне, історичне та цільове (телеологічне)[380]. Наприклад, Ю. Бондар розмірковує про наявність таких способів тлумачення, як граматичний, логічний, систематичний (синтомний), спеціально-юридичний, історико-політичний, функціональний, телеологічний (цільовий)[381]. Про історико-політичне тлумачення йдеться також у І. Алексєєнка[382], Б. Єбзєєва[383].

Водночас спостерігається практика перейменування або надання іншої назви системному тлумаченню. Зокрема А. Пінаєв системне тлумачення називає порівняльно-правовим[384] і пояснює це тим, що таке тлумачення передбачає встановлення змісту кримінального закону через зіставлення з іншими його нормами або з нормами інших галузей права. Таке пояснення не є вдалим, адже, як відомо, назва має бути інформативною, а у цьому разі така назва має смислове навантаження лише на один із прийомів системного способу тлумачення і не характеризує інші.

У наших дослідженнях наголошуємо на співвідношенні системного тлумачення із мовним, логічним та історичним, оскільки сумнівів щодо виокремлення таких способів у науковців немає; аргументи на спростування необхідності виокремлення функціонального, телеологічного, термінологічного та інших способів наведені О. Балинською[385], Ю. Власовим[386], Л. Чуліндою[387] та іншими науковцями і, на нашу думку, не потребують додаткового обґрунтування у цьому монографічному дослідженні.

Найчастіше, як видається, існують проблеми у розмежуванні таких способів тлумачення, як системний та логічний. Зокрема Є. Васьковський взагалі не розмежовував їх і називав терміном «реальне», а у зміст цього поняття включав сукупність прийомів системного та логічного способів тлумачення[388]. Така позиція науковця може бути пояснена недостатнім відмежуванням прийомів, якими оперують під час застосування кожного з перелічених способів, та неврахуванням того, що використання лише законів формальної логіки під час тлумачення не є підставою для узагальнення його як логічного способу, адже використання законів формальної логіки характерне для будь-якого способу тлумачення і для будь-якого процесу мислення.

Наші погляди не збігаються з поглядами деяких учених. Зокрема М. Коркунов зауважував на те, що врахування порядку викладу окремої статті і порядок розміщення декількох статей є основою логічного, а не системного способу тлумачення[389].

Л. Рогачова, В. Ткаченко, М. Цвік називають особливістю логічного способу тлумачення правових приписів використання законів і правил логіки для осмислення їх змісту, причому інтерпретатор не повинен виходити за межі тексту закону[390]. Хоча у цьому не