Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк

Отже, акти Кабінету Міністрів України мають меншу юридичну силу, ніж зазначені. Проте провідну роль у роз'ясненні законодавства здійснює Міністерство юстиції України. Як зауважує О. Майстренко, відповідно до підпункту 14 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 30 грудня 1997 р. № 1396/97, Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань дає роз'яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам і організаціям[372].

Щодо юридичної сили окремих актів зазначених суб'єктів можемо зауважити, що хоч науковці і беруть до уваги на високий ступінь дослідження законів порівняно з актами, які мають меншу юридичну силу, проте і надалі вивчають саме закони, залишаючи без належної уваги інші акти[373].

Окреме місце у цій структурі слід надати зв'язкам кримінального закону із постановами Пленуму Верховного Суду України та рекомендаційними роз'ясненнями з питань застосування законодавства щодо вирішення питань відповідної судової юрисдикції (рис. 2.2.1.). Постанови Пленуму Верховного Суду України, хоч і не мали загальнообов'язкового значення, проте п. 2 ч. 2 ст. 47 Закону України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» передбачав, що Верховний Суд України дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у п. 6 ч. 2 ст. 55 вказаного Закону йшлося про те, що Пленум Верховного Суду України дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства[374]. Ухваленим 7 липня 2010 р. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» законодавець у п. 4 ст. 32 надав повноваження у сфері надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції Вищим спеціалізованим судам, у цьому разі Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ[375]. Питання щодо юридичної сили постанов Пленуму Верховного Суду України, які ухвалені ним до набрання чинності новим Законом у цій сфері, залишається не вирішеним. На думку провідного російського вченого О. Бойка, акти тлумачення кримінального закону в постановах Пленуму Верховного Суду є у вітчизняній правовій культурі унікальним явищем, яке потребує збереження, оскільки його право на існування підтверджено десятиліттями кваліфікованого тлумачення в правосудді з практичною метою[376].

Проте під час застосування зазначених постанов без врахування зв'язків кримінального закону можуть виникнути передумови його неправильного тлумачення. Наприклад, О. Дудоров звертає увагу науковців на те, що в Постанові Пленуму Верховного суду від 8 жовтня 2004 р. № 15 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» є положення, які не повною мірою враховують чинне законодавство у цій сфері[377].

Зв'язком кримінального закону із постановами Пленуму Верховного Суду під час тлумачення тих чи інших положень кримінального закону користується значна кількість науковців, а саме О. Бітюцька, А. Галахова, Н. Іванов, А. Музика, О. Тьомушкін, В. Ткаченко, М. Феоктистов, С. Шапченко, Р. Янович та інші. Така ситуація свідчить про авторитетність та обґрунтованість окресленого у зазначених постановах.

Окрім вже зазначеного, слід зауважити, що будь-яке системне тлумачення кримінального закону (офіційне і неофіційне) завжди закінчується відповідним результатом, що може відобразитися в акті тлумачення відповідного припису кримінального закону. Однак під «актом тлумачення» треба розуміти не тільки письмовий документ, а й усні роз'яснення дійсного змісту приписів кримінального закону. Відповідно, якщо здійснюється нормативне офіційне системне тлумачення кримінального закону, то результат може бути зафіксований у вигляді письмового акта тлумачення і усного. Вважаємо, що результат офіційного казуального тлумачення мав би виражатись лише письмовим актом тлумачення. Якщо ж йдеться про неофіційне системне тлумачення кримінального закону, то акти такого тлумачення не мають юридичної сили обов'язкового характеру і формально доктринальне тлумачення може стати рекомендаціями щодо адекватного з'ясування дійсного змісту приписів кримінального закону.

З урахуванням зазначеного можна констатувати, що об'єктом системного тлумачення кримінального закону має бути встановлення змісту його положень, а не воля законодавця, законодавство про кримінальну відповідальність чи кримінальне право. За суб'єктом тлумачення системне тлумачення кримінального закону може бути офіційним та неофіційним. Офіційне тлумачення може здійснювати Конституційний Суд України (відповідно до своїх повноважень) та Верховна Рада України (проте того скликання, за час повноважень котрої було ухвалено припис кримінального закону, який тлумачиться).

Суб'єктами системного казуального тлумачення кримінального закону можуть бути органи прокуратури, слідства, суду. Предметом системного тлумачення кримінального закону вважаємо за доцільне розглядати зв'язки кримінального закону з елементами системи законодавства, які слід враховувати відповідно до ієрархії їх розташування у цій системі. Результатом системного тлумачення кримінального закону може бути письмовий або усний акт тлумачення.