Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер

фортеці Аламут, високо в горах Кухістану, великого району Західної Азії. [...] Ісмаїлітська секта мала тоді триста шістдесят фортець у горах, і з цих баз шейх виряджав своїх поплічників, фідаїнів, на криваві виправи». Peter Brent: Das Weltreich der Mongolen, Bergisch Gladbach 1988, S. 149. ">[18]. І справді, за два дні до терористичної атаки на Сполучені Штати двоє арабських терористів-смертників, що вдавали з себе тележурналістів і діяли, ймовірно, з доручення терористичної організації Усами бен Ладена «Аль-Каїда», пустили в хід висадну шашку і смертельно поранили харизматичного лідера Північного Альянсу Афганістану Ахмед Шаха Масуда. Незабаром від отриманих ран Масуд помер[19]. Того дня, втім, ніхто ще не підозрював, що це політичне вбивство десь у горах Гіндукушу стане прелюдією до атаки на Сполучені Штати Америки.

Уранці 11 вересня терористи-командос Аль-Каїди викрали чотири авіалайнери на східному узбережжі Сполучених Штатів; заправлені по самісіньку зав'язку гасом, літаки летіли на захід країни. Смертники мали одну-єдину мету — перетворити крилаті машини на смертоносні ракети, що мали знищити опорні пункти політичної та економічної потуги США: вежі-близнюки Всесвітнього торговельного центру на Манхеттені та будівлю Міністерства оборони в Арлінґтоні (штат Вірджинія). Четвертий літак, рейс «United Airlines 93», цілі (що то була за ціль, не встановлено й досі) не досяг і розбився, впавши посеред поля у Пенсильванії, завдяки небувалій мужності пасажирів, які дізналися про свою майбутню долю телефоном уже в небі. Найпевніше, літак рейсу UA 93, — принаймні, про це свідчать оприлюднені висновки слідчих, — мав врізатися в Білий дім або Конгрес США, будинок якого здіймається на Капітолійському пагорбі в самому серці столиці — Вашингтона[20].

За своїми прямими наслідками планомірно підготовлену терористичну атаку Аль-Каїди на США цілком можна порівняти з агресією іноземної держави. В історії США зроду не гинуло стільки мирних жителів за один день унаслідок воєнної атаки або якогось подібного нападу. Ніколи з часів англо-американської війни на світанні XIX століття[21] уряд та енергетичні центри Сполучених Штатів не наражалися на таку загрозу. Напад японців на Перл Харбор уразив віддалену військово-морську базу на Гавайських островах у Тихому океані — не серце Сполучених Штатів, не кажучи вже про столицю чи якийсь найважливіший фінансовий центр світу. Звідси й неабиякий шок, що його теракт 11 вересня викликав у США і скрізь у світі. Вранці того дня серед тиші й спокою раптом — «out of the blue» («немов грім серед ясного неба») — новий тероризм, зневаживши смерть і людське життя, вжалив центр США, збавивши віку тисячі невинних людей — американців та іноземців, мусульман, євреїв, християн, буддистів, індуїстів, атеїстів, жінок і чоловіків, багатих і бідних, і молоді, цілому огромові безневинних. Цьому теракту прислужилися цивільні технології відкритих західних суспільств — льотна підготовка, пасажирський літак, прямий ефір на весь світ — і він з мінімальними зусиллями[22]й самовбивчою рішучістю витворив за їхньою допомогою смертоносну зброю і страшну «пропаганду злочину»[23]. За своїм руйнівним впливом заправлений пасажирський літак, який врізався в будівлю, майже не поступався справжній крилатій ракеті, тим-то великий був і символічний ефект цього теракту і страх, ним викликаний.

А проте у випадку з 11 вересня йдеться не про теракт. У класичному розумінні це не були військові дії, себто напад однієї держави на іншу, якщо, звісно, не брати до уваги причетність режиму талібів у Афганістані до підготовки й підтримки Аль-Каїди. Крім нещасних офір і політичного потрясіння, існували вельми важливі якісні відмінності від симетричної війни, епізодом якої став, приміром, напад японців на Перл Харбор у 1941 році. Тоді одна держава йшла війною на іншу, один стратегічний потенціал протистояв іншому. Під час Другої світової війни США воювали з нацистською Німеччиною та імперською Японією під приводом суперництва за одноосібне панування, докладаючи всіх зусиль на полях битв у Європі, Східній Азії і Тихому океані. Ситуація 11 вересня радикально відрізнялася від тієї війни. Попри тисячні людські жертви, глобальний страх і негативні наслідки для світової економіки, воєнні та стратегічні наслідки цього теракту для енергетичного потенціалу Сполучених Штатів дорівнювали нулю, зі стратегічної точки зору це був щонайбільше якийсь укол шпилькою. Але цей теракт не важив на стратегічний потенціал єдиної наддержави: він мав продемонструвати її вразливість і спровокувати на політико-військову гіперреакцію. Ймовірно, воєнне послаблення стратегічного потенціалу Сполучених Штатів, — з урахуванням реального співвідношення сил — ніколи не входило в плани терористичної Аль-Каїди; вона мала насамперед політично-символічну мету.