Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер

у ім'я своїх співгромадян, а також мужності й великодушності самих громадян, ми раптом здали собі справу з тим, якою може бути нова культура відповідальності. Ми хочемо бути нацією, що служить [своїм] вищим цілям». Bericht zur Lage der Nation 2002. Rede von Präsident George W. Bush, на сайті: http://bit.ly/fischer-uk-01. ">[12]. Політика, а з нею й буцімто закінчена історія, повернулися з кривавою гримасою жаху. Давньогрецький філософ Геракліт, попередник сократиків, який ще в V столітті до н. е. називав війну матір'ю всіх речей, раптом став значно ближчим нашому часові, ніж будь-який із численних інвестиційних банків та біржових курсів.

Ця нова війна почалася не на околицях міжнародної політичної системи, а достоту посеред найважливішого фінансового центру світу, в південній частині Манхеттена. Фатальний «Ground Zero» цієї війни, що її провадить тероризм джихаду проти Сполучених Штатів Америки та західного світу, міститься вже не у Фульдському коридорі, а просто біля Волл-стріт. Цього разу міжнародний тероризм поцілив у економічне й політичне серце наймогутнішої країни сучасності, й цей мерзенний злочин неминуче захитав світ, змусивши його вдатися до політики насильства. Світ був глибоко вражений жахливими подіями 11 вересня, і образи, почуття та настрої Перл Харбора 1941-го року та Сараєва 1914-го раптом знову виринули з темряви майже забутої історії. «11 вересня смерть скосила втричі більше американців, аніж їх загинуло від терористичних нападів упродовж останніх тридцяти років. Кількість жертв разів у двадцять перевищувала ту цифру, що стала наслідком теракту, влаштованого 1995-го року місцевим резервістом Тімоті Маквеєм, коли вибухнуло авто посеред Оклахома-Сіті, і щонайменше відповідала рівню втрат живої сили, що їх Америка зазнала 1941 року внаслідок нальоту трьох сотень японських бомбардувальників на Перл Харбор. Коментатори присягалися, що це грім серед ясного неба, що Сполучені Штати не бачили такого років із шістдесят, що це справжній прецедент і жодних аналогів досі не було. 11 вересня принесло щось цілком нове»[13].

Щоправда, причина була не у великій ворожій територіальній силі, як-от імперська Японія, що на неї важили Сполучені Штати, — в основі нападу була загроза нового типу, «асиметрична сила». Асиметрична, бо йшлося про напад на державну владу недержавних виконавців, які не могли похвалитися ані стратегічним потенціалом, ані врядуванням на якійсь території. Асиметрична сила діє тихою сапою. У неї нема ані економіки, ані армії. Тим не менше, її ідейний потенціал такий сильний, що може, послуговуючись асиметричними засобами, завдати втрат і збитків незгірш од війни й захитати стабільність країни, всього регіону, ба більше — всієї міжнародної системи, і, можливо, навіть здатен їй загрожувати, хай і тільки побічно.

На початку 1991 року у виданій у Нью-Йорку книжці «Майбутнє війни»[14] Мартін ван Кревельд проаналізував цю нову реальність зіткнення між симетричною (державною) і асиметричною (недержавною) силою: «В майбутньому війни вестимуть не збройні сили, а групи, що їх ми наразі називаємо терористами, партизанами, бандитами і грабіжниками [...] Вони, далебі, більше покладатимуться на харизму лідера, а не інституту, і їхня мотивація полягатиме не так у „професіоналізмі“, як у фанатичній відданості, заснованій на ідеології. Організація, вочевидь, матиме свій провід, який послуговуватиметься засобами примусу й буде невід'ємною частиною всієї організації. Отже, провід радше нагадуватиме „Старого з гори“, легенду про якого переповідає Марко Поло[15], аніж інституціоналізоване справування в тому значенні, що його приписує проводові сучасний світ. У певному сенсі організація буде закорінена „в народі“, проте цей народ, імовірно, годі буде чітко відокремити від нешкідливих найближчих сусідів або невеликої меншини, які здебільшого втягуються у війни. Будь-якому підрозділові, що провадить війну, попри його розмір, доведеться весь час „контролювати“ певну територіальну базу. Тим не менше, малоймовірно, що ця „база“ буде довготривалою, неприступною або дуже великою. Напевно, її межі (теж сучасний термін) на жодній мапі не матимуть виразних рис»[16].

Передбачення Мартіна ван Кревельда мимоволі збулись. 11 вересня світ став свідком політичного відродження асасинів[17]. Так називали членів ісламської секти доби середньовіччя: організована у таємне товариство, вона перетворила публічне політичне вбивство (щоправда, не публічне масове вбивство), по суті, на досконалу запоруку свого панування на теренах тодішнього Близького Сходу. Вона спиралася при цьому на ладних загинути і накласти на себе руки атентатників, які не жаліли нікого, а отже завдавали страху тогочасним державам і зверхникам