Історія повертається. Світ після 11 вересня і відродження Заходу - Йошка Фішер
Оптимістичний сценарій майбутнього аж ніяк не розраховує на швидкий кінець тероризму, проте вже з часу 11 вересня з'ясувалося, що, попри велику кількість безневинних жертв, сил терористів вистачало хіба щоб наскочити на так звані «м'які» цілі на околицях. Тож, хай певний час терор і лишатиметься викликом, та йому вже не дано зміцніти, тому в середньостроковій перспективі завдяки агресивній політиці сили його загрозу можна принаймні суттєво стримати, якщо не цілком перемогти. За цим оптимістичним сценарієм уже сьогодні можна виключити досягнення його тоталітарних і злочинних стратегічних цілей, бо з цього погляду джихад-тероризм навряд чи здатен на щось більше, аніж викликати тяжкі, проте далеко не безмежні жертви поміж цивільного населення.
Інша думка лежить в основі песимістичного сценарію, й наслідки війни США та їхніх союзників проти Іраку та тривала окупація країни можуть зробити свій внесок у розвиток цього сценарію. На першому місці тут стоїть небезпека, що в недалекому майбутньому новому тероризмові справді вдасться зворохобити район Перської затоки та Саудівської Аравії, до того ж, за активної допомоги Заходу. Бо війна в Іраку та її наслідки крок за кроком усувають чільне протистояння радикальних моджахедів на регіональному рівні, вимітаючи, як мітлою, віджилі націоналістичні диктатури й авторитарні режими. До всього, стратегія демократизації, як і реальність присутності американських та західних солдатів, що сприймається як «іноземне панування», викликають мусульманізаційний шок [Islamisierungsschock] в арабському й мусульманському світі. Тим-то вільні вибори, — взяти, приміром, Алжир, або зміцнення «ХАМАСу» на палестинських територіях, — цілком можуть стати інструментом мусульманізації.
До того ж, через війну в Іраку і західну військову присутність у Межиріччі арабський націоналізм та ісламізм загрожують злитися в одне, подібно до того, як мусульманізувався спротив ізраїльській окупації палестинських територій. Оскільки США та їхні західні союзники в Іраку змушені були вплутатись у безперспективну в військовому і політичному плані партизанську війну, вона сама собою викличе радикалізацію в мусульмансько-арабському світі, збиватиме з пантелику помірковані уряди в регіоні й заганятиме Захід у глухий кут між війною високих технологій і тероризмом смертників. Така безвихідна ситуація вже сьогодні характеризує стосунки Ізраїлю й Палестини, хіба з однією вагомою різницею: Ізраїль беззастережно бореться за своє існування. Натомість у США є варіант повернення, і якщо колись у недалекому майбутньому вони врешті-решт під тиском постійних втрат наважаться відступити (націоналісти і моджахеди вважатимуть це перемогою над Сполученими Штатами і Заходом загалом), це матиме найсерйозніші негативні наслідки для стабільності в регіоні. Водночас це, певна річ, істотно зашкодить інтересам безпеки Заходу, а надто Європи як прямого сусіда в регіоні. Тим-то у Європі, на відміну від США та інших неєвропейських союзників, ідея відступу сприймається з величезними застереженнями.
Не варто недооцінювати і можливі наслідки для світової економіки. Складним завданням у середньостроковій перспективі залишається саме стабільність усього регіону. У Межиріччі, Перській затоці та на Аравійському півострові розташована значна частина нафтових родовищ і запасів нафти в світі, й дестабілізація регіону матиме значні економічні наслідки для всієї світової економіки. Втім, навіть непрямі наслідки подій 11 вересня можуть завдати серйозної шкоди світовій економіці. Якщо в майбутньому відкритим суспільствам Заходу, насамперед Сполученим Штатам, доведеться захищатися від загроз із боку зброї масового знищення, можливо, навіть значно небезпечніших, це може спершу і насамперед вплинути на відкритість вказаних країн, а отже суттєво зменшити вільний обмін товарами. Постійний військовий стан істотно змінюватиме відкритий характер західного ліберального суспільства, аж до тривалих зрушень у внутрішньополітичному спектрі. Волтер Аакер уже з огляду на успіхи у боротьбі з тероризмом говорить про «облудну перемогу»[38].
Хай тероризм і не здатен похитнути стратегічну міць західних суспільств або навіть Сполучених Штатів, проте, вдаючись до мегазамаху, він може в корені поставити під сумнів їхню відкритість та ліберальність і натомість породити «суспільство безпеки»[39]. «Внутрішнє озброєння» спричинятиметься не тільки до серйозних наслідків у внутрішній політиці західних суспільств. Радше таке розчленування відкритих суспільств Заходу — наслідок тиску тероризму, — не зупиниться перед необхідними обмеженнями, накладеними на обмін товарів, послуг, інформації і людей. Розвиток подій неминуче зумовить значні обмеження світової торгівлі, а отже призведе до значних втрат у процесі росту, як це можна було зауважити, починаючи з 11 вересня, на прикладі глибокої кризи міжнародного повітряного сполучення. Втім, швидке зростання світової торгівлі — лише одна з ключових передумов зростання добробуту в останні десятиліття в західному світі. Тим-то годі уявити, які наслідки насправді може мати пов'язане з безпекою тривале обмеження вільної світової торгівлі.
Так чи приблизно так звучать дві основні моделі можливих сценаріїв майбутнього, і прийдешня політична та економічна реальність, імовірно, розігруватиметься десь посередині, й це не в останню чергу залежить від політичних рішень великих міжнародних гравців і від того, чи вдасться вищеозначеним
